«Лікуймо наші зболені серця» - Газета №12 (№1065) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Газета №42 (№1095) [17]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №12 (№1065)

«Лікуймо наші зболені серця»

  Милосердя – це уміння побачити чужу біду і допомогти її подолати, протягнути руку допомоги, прощати винним. Воно може проявитись у маленькому, але благородному вчинку. А може стати і справою всього життя. 
  Саме темі милосердя, доброти, людяності і була присвячена літературна година «Скропімо серце щире, не черстве людського милосердя еліксиром», яку бібліотекарі міської дитячої бібліотеки провели з семикласниками ЗШ №3.
  Бібліотекар Пікула Г.Т. звернулась до присутніх зі словами Тараса Шевченка, які були пронизані співчуттям, співпереживанням до чужого болю:
  Чужа біда болить у серці,
  Болить мені як і своя.
  Безсонням часто озоветься, 
  За горло здушить, як змія.

  Вона зазначила, що найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути милосердним, добрим. Доброта і чуйність, щиросердність, уміння розділити чуже горе, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити у біді – це у характері нашого народу.
  Присутніх змусили задуматись слова, що бути добрим нелегко. Треба менше говорити про добро, а просто постійно його робити. Всіх схвилювали слова О.Довгого:
  Бо доброта не тільки те, 
  Що обіймає. Тепле слово.
  В цім почутті така основа,
  Яка з глибин душі росте.

  Милосердя і доброта ще в давнину були у пошані в нашого народу, високо цінувалась благодійність. Було природним і закономірним допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитись за беззахисного чи скривдженого.
Ганна Тадеївна звернула увагу на багатоликість зла, вказала на важливість боротьби з ним. До цієї теми звертається Біблія, усна народна творчість. Та, на жаль, тільки в казках добро завжди перемагає зло, а в житті ми часто стаємо свідками протилежного. Літературознавець Василь Пахаренко вважає, що зло існує для того, щоб людина ставала Людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро.
  З великим інтересом семикласники вислухали розповідь ведучої про відомого українського поета Василя Симоненка, який у своїй творчості також звертався до теми милосердя, людяності у вірші «Ти знаєш, що ти – людина?». Поезія змушує думати про себе, про навколишній світ. Які ми є? Чи відповідаємо критеріям людяності? Достойно і гідно живучи на світі,  ми повинні намагатися залишити добрий слід на землі. Адже призначення людини творити добро. Вона повинна гордитися тим, що  неповторна. Що в неї єдині очі, єдина усмішка, єдині страждання. Автор звертається до всіх, щоб спішити жити, спішити кохати, щоб не проспати головного у своєму житті -  стати справжніми людьми:
  Розчулили школярів до глибини душі вірші поетів Василя Колодія та М. Лугіва, які прочитала Г.Пікула. У них втілені почуття милосердя, людяності під час воєнного лихоліття і у наші дні, вони стали наукою доброти для багатьох людей. Бібліотекар висловлює впевненість у тому, що недуги людські можна вилікувати, а душі просвітліють, розквітнуть добром: 
  Скропімо серце щире, не черстве, 
  Людського милосердя еліксиром.
  Воно хоч кволе, знову оживе,
  У справедливість, людяність повірить.

  Завершилась літературна година переглядом книг про милосердя, доброту, людяність.
  Наталя Коба, бібліотекар

Категорія: Газета №12 (№1065) | Додав: Roman_Zotenko (11.04.2016)
Переглядів: 40
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016