Отець Роман ШТІГЕР – щирий проповідник християнської віри, надії, любові до ближнього - Газета №15 (№1068) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Газета №42 (№1095) [17]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №15 (№1068)

Отець Роман ШТІГЕР – щирий проповідник християнської віри, надії, любові до ближнього

   Нещодавно я прочитала у вашій газеті віршоване вітання від мешканки Нового Роздолу, адресоване о. Роману Штігеру. Я теж хочу висловити  свою щиру подяку о. Роману за його милосердя, хоч трохи  із запізненням.
  Я потрапила у відділ реанімації міської лікарні з інфарктом в тяжкому  та, можна сказати, безнадійному стані. Поки медики надавали мені допомогу, ця звістка дійшла до о. Романа (додам, що навіть не від моїх дітей, а від чужих людей). І він, не гаючи часу, відвідав мене в реанімації, щоб висповідати і дати Святі Тайни. Щиро помолився і зробив оливопомазання.
  І стало диво – мені стало легше. Я не можу того пояснити, якби хтось подібне про себе розказав, може, я б і не повірила, але це зі мною сталось: я плакала  і думала, який Бог добрий, як він мене любить, випробовує – дає мені важкий хрест, але помагає мені нести його і зціляє. Мене вже нічого не боліло, тому що було велике очищення, бо повернулася до життя і була впевнена, що велика Божа ласка та Божа милостива рука була наді мною.
Я дуже вдячна о. Роману – за його щирі молитви за моє здоров’я.
  Після візиту отця мене скерували у лікарню у Львові - там зі спокоєм на душі та доглядом лікарів я пролежала  місяць і повернулась додому.
  Десь через за місяць я пішла в церкву на Літургію, але наприкінці Служби Божої мені дуже стало погано - і знову наш добрий о. Роман був поруч, який викликав “швидку допомогу” до церкви. Коли внесли до храму ноші,  о. Роман  перехрестив їх хрестом, перехрестив мене – і поки мене несли до карети “швидкої”, йшов за ношами  та молився. Хіба нема мені за що дякувати о. Роману, хіба не Богом даний  нам такий священик до Нового Роздолу!.
  Тому і я теж тепер щиро молюся за його здоров’я. Дякую Вам, отче Романе, за молитви за наші зболілі душі, за щирі проповіді, сповнені  любов’ю, за те, що сієте між нами зерна добра, які щедро з Божою поміччю проростають в наших душах. І ще хочу окремо  висловити свою подяку матері о. Романа, яка народила і виховала такого гарного сина. Дорога мамо, гордіться своїм сином, бо Ви маєте велике благословення від Господа Бога за такого славного сина -  нашого наставника.
  Низький уклін Вам від мене і від всієї моєї родини.
  З великою повагою, Степанія РОЗУМОВСЬКА, прихожанка церкви Різдва Пресвятої Богородиці

Категорія: Газета №15 (№1068) | Додав: Roman_Zotenko (23.05.2016)
Переглядів: 31
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016