У перших лавах ліквідаторів аварії на ЧАЕС були й новороздільці - Газета №17 (№1070) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №17 (№1070)

У перших лавах ліквідаторів аварії на ЧАЕС були й новороздільці

  Найбільша катастрофа у світі, жертв якої ніхто і ніколи не злічить, бо ж невідомо, скільки і донині «дотліває» у хворобах, викликаних немирним атомом.
  26 квітня 1986 рік – чорна дата на календарі української історії. Чорнобиль – це подвиг і безсмертя, це пам’ять і  наш нестерпний   біль. Це проблема не лише політиків, атомників, енергетиків, і не лише українців. Але нам болить, напевно, найбільше, бо це ж наша, багата поліська земля відійшла у зону «вічного спочинку», бо це ж наші батьки, чоловіки, сини йшли на смертельну небезпеку у борню з вогненним атомом, бо це ж ми і наші діти на собі боляче  відчуваємо, як впливає через роки атом, що вирвався на волю, на стан здоров’я всієї нації. 
  До першої шеренги сміливців стали і новороздільчани. Вони разом зі своїми побратимами з усіх куточків країни взяли висоту під назвою «Подвиг», захистивши собою і світ, і нас з вами. Це були люди  різного віку, різних спеціальностей і різного характеру. Пожежники і водії, медики і будівельники, військові, міліціонери і працівники сфери обслуговування – словом,  ліквідатори, котрі виконали свій обов’язок перед Батьківщиною і подарували нам з вами життя Всього їх було 114 чоловік. Ведучі вечора-реквієму з нагоди 30-ї  річниці аварії на ЧАЕС «Заграва над Прип’яттю», який відбувся минулої неділі у МБК «Молодість», Ірина Сагало та Володимир Засанський називали поіменно усіх наших чорнобильців.
  6 травня 1986 року  через Миколаївський райвійськкомат були призвані на ліквідацію наслідків аварії Невиняк Мирон Семенович, Лавренців Богдан Степанович, Кобрин Богдан Терентійович, Винник Ігор Васильович, Червінський Борис Петрович, Смольницький Олег Феліксович, Жигаль Зіновій Васильович, Кучминда Михайло Михайлович, Возний Богдан Іванович.  А вже в кінці червня їм на зміну прибули  Лютий Богдан Євгенович, Мазурик Микола Євстахович, Пелющак Зеновій Романович, Сигерич Ігор Васильович, Михальський Олег Володимирович. Новороздільці-ліквідатори – це і Бабічок Михайло Петрович, Кондратенко Віктор Петрович, Купрієнко Михайло Михайлович, Коваль Сергій Георгієвич, Мошовська Любов Миколаївна, Шеремета Ігор Васильович, Красій Роман Дмитрович, Денис Мирослав Володимирович, Угриновський Микола Андрійович, Кравець Зеновій Михайлович, Барбуляк Петро Іванович, Любинський Михайло Степанович, Іванко Іван Антонович, Краєвський Богдан Михайлович, Перетятко Едуард Володимирович, Цап Василь Йосипович, Мацієвський Богдан Євгенович, Кувшинов Сергій Анатолійович, Мандрик Іван Федорович, Олеськів Володимир Васильович, Бардаш Петро Васильович, Новіцький Сергій Іванович, Білецький Степан Андрійович, Федорак Теодор Петрович, Ватилик Михайло Володимирович, Кураш Василь Данилович. І найстарший із ліквідаторів, ядерник, який в 1951-1954 роках виконував свій обов’язок з ядерних випробовувань -   Білінкевич Іван Іванович(1932 р.н.).
  Наш святий обов’язок сьогодні – пам’ятати про кожного, чию долю обпік чорнобильський вогонь,  пам’ятати  про тих жителів Нового Роздолу, хто віддав життя, захищаючи планету. Серед них - Греков Микола, Хаблюк Олександр, Труханський Леонід, Береза Григорій, Луцюк Олександр, Карась Мирон, Бродовий Онуфрій, Кудла Іван, Зварич Василь, Балінський Ярослав, Паук Євген, Журавльов Валерій, Леонов Володимир, Николишин Василь, Овсяник Григорій, Хрущ Степан, Маринченко Михайло, Дмитрусь Іван, Василишин Ярослав, Ковалишин Володимир, Низкогуз  Богдан, Васьо Ігор. 
  Присутні у залі хвилиною мовчання пом’янули ліквідаторів, які уже не з нами, згадавши тих, хто 30 років назад ціною власного життя врятував світ, згадавши покинутий Поліський край.  І помолилися  спільно з отцями Миколою Міджаком та Василем Підгайним, які відправили панахиду.  
  Чорнобиль - не лише технологічна катастрофа. Це і людська катастрофа, яку прирівнють до теперішньої війни. Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані і поселені в інших місцях. І наше місто теж зустріло евакуйованих із зони відчуження. Серед них Микола Льода, Кольбовська Надія і  Микола, Фінюк Михайло, Довбня Валентина, Степусь Віталій, який трагічно загинув. А також до нашого міста прибули евакуйовані  2 категорії – 19 чоловік, евакуйовані з інших зон 3 категорії – 20 чоловік і дітей до 18 років – 20 чоловік.
  Міський голова А.Р. Мелешко, який вийшов вручити  грамоти  Новороздільської міської ради новороздільцям-ліквідаторам, наголошував – 30-річчя аварії на ЧАЕС, звісно, не свято, а радше привід згадати,  споминути, вкотре подякувати тим, хто був серед перших у борні з вогнем та атомом, а також згадував, як і сам  у складі студентського будівельного загону зводили так зване «тернопільське село» на Київщині. І щипало в горлі, і боліли голови, та юнаки з притаманним молодим завзяттям працювали з ранку до вечора, не особливо тоді і задумуючись, які ж будуть наслідки  аварії на четвертому реакторі. Будинки росли швидко, от лише черговий «прокол» тодішньої влади – будувати слід було набагато далі від Чорнобиля, адже атом не зупинив ні кілометраж, ні колючий дріт, ні армійські пости. Міцно потискаючи руку, Андрій Романович висловлював вдячність новороздільським ліквідаторам від усієї громади – на головну сцену міста піднімалися Винник Ігор, Невиняк Мирон, Харишин Іван, Пелющак Зеновій, Червінський Борис, Смольницький Олег, Прінда Василь,Лютий Богдан, Кондратенко Віктор, Жигаль Зеновій, Кучминда Михайло, Возний Богдан. Окремо грамоту за постійну підтримку і допомогу міській організації «Союз Чорнобиль Україна» вручили  В.Ф.Балику, також евакуйованому 3-ї категорії, і головному педіатру міськлікарні П.Д.Кріцаку за активну громадську позицію по підтримці дітей-чорнобильців та ліквідаторів. 
  Чорнобиль не оминув нікого – хто і не був там… Дійсно, спільна біда. І усвідомити її допомогла прониклива драматична композиція, у якій використано уривки із твору К.Мотрич  «Політ журавлів над не толоченими травами» і ролі уміло виконали  Ольга Петрів, Володимир Сисак, читці Роксолана Сисак, Анастасія Петрів, Надія Стрілець. Кожне слово Насті-Спасительки пронизувало пережитим болем і розлукою з рідною землею. А доповнювали драматичне дійство хореографічні композиції у виконанні зразкового ансамблю народного танцю «Веселка» (Т.Михайлюк) і танцювального колективу «Барви» (Г.Тищук) і пісенні виступи солісток Христини Сагало та Оксани Мосур, вокального дуету у складі Наталі Наконечної та Ірини Жигаль, ансамблів «Сузір’я» (І.Жигаль) та «Барвінок» (О.Чайка).
  На завершення голова міської організації «Союз Чорнобиль Україна» Іван Харишин висловив вдячність  організаторам вечора-реквієму та міській владі за пошанування пам’яті чорнобильців і новороздільцям (до сорому яких додамо, що  присутніх у залі було занадто мало для такої події), котрі прийшли спільно згадати трагічні події 30-річної давнини. 
  До речі, делегація  новороздільців 26 квітня  побувала і на заходах, приуроченим 30-річчю чорнобильської катастрофи, у Львові, про що детальніше повідомимо у наступному номері «ВР».
  *   *  *
  Окремо пошанувала  своїх працівників, котрі у червні та серпні 1986 року  виконували громадський обов’язок, працюючи у Чорнобилі,  і  Новороздільська міська лікарня. Зважаючи на  численні бюрократичні та законодавчі недолугості, вони не мають ні категорій ліквідаторів, ні посвідчень, але 12 новороздільських медиків у перші місяці після аварії відбули у пекельну зону – це лікар-терапевт Іващенко В.Я., лікар-лаборант Шатківська Н.І., акушер Євсюкова А.І., медсестри Ташно Л.П., Клюєва Є.П., Бурій В.Я., лаборанти Ферцак Л.О., Данилів О.В., водій Євдоченко В.Г. На жаль, не дожили  до 30-ї річниці невропатолог Тригуба А.В., стоматолог Мінченко М.К., зуботехнік Бабій П.М., медсестра Зайченко К.Л., котрі також були у складі  перших медичних «десантів» забрудненої Чорнобильської зони.  Новороздільська міськлікарня пошанувала  своїх медиків-ліквідаторів, вручивши їм на  медичній нараді грамоти та грошові нагороди від профспілки.
   Віра ВЛАСЮК

Категорія: Газета №17 (№1070) | Додав: Roman_Zotenko (30.05.2016)
Переглядів: 58
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016