Повстанці дали останній бій «енкавеесівським» облавцям. В бою загинув сотенний “Явір” та 10 оунівців - Газета №20 (№1073) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №20 (№1073)

Повстанці дали останній бій «енкавеесівським» облавцям. В бою загинув сотенний “Явір” та 10 оунівців

  Цього року минає дев’ять років, як в лісовому масиві поблизу Ілова на роздоріжжі трьох шляхів було втілено у життя оригінальний проект скульптора, миколаївчанина Андрія Величка. Зведену святиню - капличку шатроподібної трикутної форми оглавлено повстанським хрестом.
  З того часу щорічно 4 травня тут відбуваються поминальні заходи з участю духовенства, представників влади, патріотичних організацій та громадськості. 
  Чому саме ці заходи відбуваються 4 травня, напередодні Свята Героїв  розповів дослідник визвольних змагань п. Зіновій ГОРІН.

  Ілівські лісові масиви у 40-х роках стали основною повстанською столицею, де закладались підвалини регулярної повстанської армії львівського краю. Тут були створені військові школи, куди прибували на вишкіл новобранці з усієї Галичини, формувались нові відділи УПА, стрілецтво проходило стройову підготовку, стрілецьку тактику, топографію і політвиховання. В даній місцевості була закладена потужна медична, санітарна, військова та продуктова бази, які давали життя відділам УПА до кінця 1946 року, а в подальшому - збройному підпіллю ОУН.
 Починаючи з 1946 року, в Ілівських лісах на межі Дрогобицької і Львівської областей щорічно проводились наради членів центрального Проводу ОУН. Цей масив став улюбленим місцем дислокації Львівського крайового проводу і його провідника Зіновія Тершаковця («Федора»), а після його загибелі в листопаді 1948 року провідника Осипа Дяківа («Горнового»). Що стосується трагічних подій 4 травня 1950 року, то архівні документи МГБ свідчать, що на початку травня більшовиками за агентурними даними стало відоме про перебування в Ілівському лісі кур’єра Романа Шухевича до Степана Бандери Івана Паньківа, сотенного «Явора», лицаря Золотого хреста першої кляси боєвої заслуги та Срібного хреста боєвої заслуги УПА, який восени 1949 року повернувся з Німеччини в Україну, та керівника групи зв’язку Крайового проводу ОУН Михайла Пілана («Осипа»). З інших джерел МГБ стало відомо про перебування в даній місцевості Крайового провідника Львівського краю «Горнового» - Осипа Дяківа. На підставі отриманих даних було вирішено провести широкомасштабну чекістсько - військову операцію, яка тривала з 2 по 8 травня 1950 року.
  Величезний лісовий масив на схід від Миколаєва був блокований прикордонниками та внутрішніми військами МГБ.
Вранці, 2 травня 1950 року, провідник Львівського крайового проводу ОУН Осип Дяків («Горновий») з секретарем Крайового проводу ОУН Іваном Федівим  («Іскрою»), з сотенним «Явором», керівником Крайового зв’язку ОУН («Осипом») та його підлеглими - Федором Звоздою («Банею»), уродженцем  Стільська, Володимиром Борисовським («Борисом»), уродженцем Березини, Романом Брилем («Ромком»), уродженцем Миколаєва, Степаном Яриновичем («Сяньком»), уродженцем Сільська, та «Кучером», уродженцем Мединицького району, до яких прибув референт СБ над районного проводу ОУН Миколаївщини Мирон Кельнер («Остап») з боєвиками прибули із Щиреччини в околиці Ілова. Тут вони зустрілися з кущовим ОУН Степаном Янкевичем («Круком») та його  бойовиками «Борисом», «Івасем», «Ромком» і «Шахтарським», які повідомили прибулих, що зі сторони Ілова розпочалась облава. Тому повстанці вирішили перейти Приймський ліс. 2 травня увечері на лісовій дорозі Розділ – Стільсько група повстанців, яких вів Іван Шух («Вихор»), уродженець Розвадова, потрапила на більшовицьку засаду, внаслідок перестрілки «Вихор» був убитий автоматною чергою, решта групи під нічним покровом повернулись в Ілівський ліс і вирішила перебути облаву у криївках. Боєвик «Івась» (Іван Івахів), уродженець Стільська, обминувши застави, перевів провідника «Горнового» через Березину у село Берездівці до садиби Дмитра Горбіля, дочка якого, Франка, була нареченою «Івася». Там була облаштована підпільна криївка, в якій провідник з «Івасем» перебули усю операцію. «Івась» за твердженнями Степана Янкевича («Крука») не здогадувався, наскільки високий пост займав провідник «Горновий», якого він перевів.
   А тим часом повстанці розділились: одна група з «Явором», «Іскрою», «Остапом» та їхніми побратимами «Банею», «Борисом», «Кучером», «Ромком» та “Сяньком” розмістились в одній криївці, друга група - «Крук», «Шахтарський», «Ясінь», «Бомба» - в іншій криївці, в якій перебували приблизно 4-5 днів до закінчення облави.
  Після цього «Крук» і «Шахтарський» пішли до криївки,  де перебували «Явір» і його побратими. Там вони побачили сліди нещодавнього бою. Трупів підпільників не було, бо облавники забрали їх на упізнання.
  В ході цієї операції більшовикам вдалось виявити в Ілівському лісі іще одну криївку з двома підпільниками. На пропозицію здатись вони відкрили вогонь і під час перестрілки  загинули в нерівному бою (імена і прізвища цих повстанців поки що не встановлено).
  Довгий час висловлювались різні припущення, чому облавникам вдалось виявити криївки:  чи внаслідок неналежного маскування, чи їх “здала” агентура, чи це сліпий випадок.
  Одну із версій висунув Степан Янкевич («Крук») в дев’яностих роках, який один уцілів із збройного підпілля: він відзначив, що сотенний «Явір» внаслідок тривалого перебування в підпіллі мав задавнену нелегку хворобу, тому, мабуть, йому було важко дихати в криївці, де перебувало з ним 8-м повстанців. Тому, мабуть, він попросив привідкрити кришку люка для доступу повітря, що дало можливість їх виявити більшовикам.
Таким чином, протягом більшовицької облави з 2 по 8 травня 1950 року було вбито 11 повстанців, а одного, Мирона Гельнера, контуженого у бою, “енкавеесівці” захопили живим. Після довготривалого слідства його за вироком військового трибуналу 28 жовтня 1951 року в Стрию було засуджено до смертної кари.
В 1991 році на місці криївки було освячено пам’ятний хрест. Це недалеко зведеної каплички.
  Зіновій ГОРІН

Категорія: Газета №20 (№1073) | Додав: Roman_Zotenko (19.07.2016)
Переглядів: 19
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016