Чому ЗШ№3? Підтверджені візії пана Геника у день Останнього дзвоника - Газета №22 (№1075) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №22 (№1075)

Чому ЗШ№3? Підтверджені візії пана Геника у день Останнього дзвоника

  До початку Останнього дзвоника у ЗШ №3  залишались лічені хвилини, тож, щоб не спізнитися, довелося прискорити крок. Разом з Вашим автором поспішали на шкільну урочистість і декілька більш-менш знайомих (в нашому місті це не дивина, бо старші городяни, то майже суціль поміж собою знаються). Тож один з них, на ходу, легко захекуючись, запитав, чому саме в "третю" поспішаю - чи як репортер, чи хтось з рідних тут навчається чи вчиться. Відповів, що і те, й інше, бо ж і дружина тут вчилася, і внучка починала навчатися, та і директор - однокласник. "А я з сусідами  просто живу поруч, то й щороку ходимо на Останній та Перший дзвоники у "третю" школу, бо дуже тут гарно ці свята обходять, цікаво, патріотично, та і добрі здобутки в учнів, то, певно буду своїх дітей просити, аби внука сюди на другий рік "записали" , - пояснив свою причину пан Геник. 

  По хвилі розпочалася  святкова лінійка: пронизали заповнене вщерть людом подвір'я звуки Державного Гімну, пронизали серця молитовні слова до Триєдиного Бога, Творця неба і землі, мовлені священиком міської УГКЦ Василем Підгайним з проханням Його благословення урочистості. Додали піднесеності і   проповідь отця  про ту незвичайну ласку Божу, про ту незвичайну Божу любов до нас усіх, до українського народу: " Хоча йде війна, хоча відчуваємо труднощі й поневіряння, хоча гинуть у борні з ворогом наші захисники, але Господь Бог тримає в опіці тими святими Ангелами нашу землю, щоби ворог не сунувся далі. І та вісточка Божої ласки і любові була відчута небайдужою патріотичною  українською душею  у день , коли Надія Савченко повернулася з дворічного ув'язнення і несправедливого судилища з Росії на рідну землю. Повернулася для того, щоб боротися із агресором, із злом, для того, щоб розбудовувати державу. І нам усім треба брати приклад із героїчної постаті Надії, з наших захисників та добровольців".
  А згодом звучали і щирі промови  про досягнення школи, і щемні слова батьків, учнів та вчителів, адресовані рідній Альма - матер. Вони (фрагменти виступів див. у номері - І.Б.), власне, ще раз пояснили, чому сюди йдуть на урочистості мешканці сусідніх будинків та чому пан Геник хоче "записати" вчитися у ЗШ №3 своїх внуків…
  Іван БАСАРАБ

  Володимир ПАВЛІВ, директор ЗШ №3
  Сьогодні пролунає Останній дзвоник, який нагадає більшості учнів, що вони стали дорослішими на рік. Для частини випускників 9-х класів і усіх 11-класників цей символічний Останній дзвоник стане прощанням із шкільним життям. У школі Ви багато чому навчилися, розширили і збагатили свій світогляд, стали вихованішими і поважнішими. Вчителі нашої школи намагалися донести до Вас свої знання і поділитися з вами своєю життєвою мудрістю. І свідченням цього є те, що у минулому навчальному році 34 учні нашої школи закінчили навчальний рік "на відмінно". Тобто кожен 15-й учень школи є відмінником. 35 учнів школи стали переможцями і призерами ІІ етапу міських Олімпіад з базових дисциплін. А учениця 8-А класу Олена Конвіцька стала призером обласного рівня з християнської етики. Багато наших учнів стали переможцями і лауреатами у мистецьких конкурсах, у спортивних змаганнях.
  Але облишу статистику і хочу сьогодні звернутися до наших випускників. Ви сьогодні - головні особи на нашому святі. Через декілька днів Ви отримаєте свій основний шкільний документ - атестат про завершення повної середньої освіти. Він Вам відкриє широкі шляхи у житті. Але завжди пам'ятайте, завдяки кому Ви його отримаєте. Любіть і поважайте своїх батьків, які дали Вам життя, які дбали і будуть дбати і любити Вас усе життя. Пам'ятайте Вашу першу вчительку і Ваших класних керівників, які у школі були Вашими другими матерями. Пам'ятайте своїх вчителів-предметників, котрі навчали Вас любити рідну мову, історію, ознайомили з природничими науками, навчали любити працю і загартовували фізично.
  *  *  *
  Павло РИЗВАНЮК, член Української асоціації письменників
Як учора пам'ятаю схожу картину: як був першокласником, а згодом випускником. Пам'ятаю хвилювання, емоції і вдячність батькам, вчителям, шкільну дружбу і перші порухи ніжних відчуттів і почуттів. Тому із хвилюванням щиро Вас вітаю із святом Останнього дзвоника і бажаю доброї долі і сповна реалізувати себе у житті. 
А ще я сьогодні тут, щоб виконати приємну місію - вручити Вашому товаришу, тепер вже 10-класнику Данилу Боднару грамоту як наймолодшому часнику літературного конкурсу, який 13 травня проводила Всеукраїнська спілка християнських письменників.
  *  *  *
  Любомира  БАЛЬЗАН, класний керівник 11 класу
  Сьогодні час прощатися із школою. Сьогодні тривожиться кожне мамине серце, адже воно переживає за Вашу, дорогі випускники, долю. Тож хай Ваша життєва дорога буде щасливою, хай Ваше життя буде довгим і щасливим. Дорогі мої діти, моє серце лишається з Вами…Двері школи та класу для Вас відчинені завжди. Тож приходьте сюди, щоби знову повернутися в найкращі роки свого дитинства. І наостанок прийміть від мене таку настанову: «Не згуби в своїм серці людину, світу правди неси полум'я, не цурайся - люби Україну, бережи своє чесне ім'я. Розгорни соколинії крила, прапор волі здійми догори. Хай несуть твої дружні вітрила між могутні, попутні вітри. Хай щасливою буде дорога, котру вибереш ти серед всіх. Пам'ятай і молися до Бога, душу хай не ускладнює гріх. Не забуть своїх друзів ніколи й пам'ятай, як святий заповіт, що є мама, є вчитель, є школа, котрі вивели тебе в світ».
  *  *  *
  Ольга ПЕТРАШ, мати випускниці
  Сьогодні особливий день для наших випускників. У кожного в серці, напевно, поєднались і сум, і радість: сум від того, що позаду залишились шкільні роки, радість від того, що починається нове, самостійне доросле життя. Тож бажаю, щоб цей шлях для Вас був щасливий, сповнений гарними подіями, здобутками. Також бажаю, щоб Ви стали гідними творцями свого життя, справжніми патріотами своєї держави. Впевненості Вам, здійснення всіх Ваших мрій. І від імені всіх батьків я хочу висловити особливу вдячність Вашим педагогам, особливо класним керівникам Бальзан Любомирі Несторівні та Доскочинській Оксані Йосипівні,  які вели наших дітей за руку і намагалися навчити "розумного, доброго, вічного", усім, хто вчив наших дітей, давали, окрім знань, і частинку свого серця, своєї  душі. Подякувати за терпіння, за мудрість, за доброту, готовність допомогти. Тож нехай Останній дзвоник пролунає у кожному серці радісним настроєм, вірою в завтрашній день і вірою в краще майбутнє. А головне, щоб цей Останній дзвоник приніс нам гарне,  мирне небо над нашою Україною.

Категорія: Газета №22 (№1075) | Додав: Roman_Zotenko (01.08.2016)
Переглядів: 37
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016