Хрест у серцевині старого бука - Газета №25 (№1078) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Газета №42 (№1095) [17]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №25 (№1078)

Хрест у серцевині старого бука

  В Ілові переконані, що цей хрест «малювала» не людська рука.
  Ліворуч від Царських воріт у старенькій церкві Воздвиження Чесного Хреста села Ілова з’явилася незвична реліквія, якої не має, мабуть, жоден інший храм в Україні. Це – розколоте навпіл поліно старого бука, на обох внутрішніх поверхнях якого лісоруби побачили… православний хрест. Як же символ християнства міг опинитися у серцевині цілісного дерева діаметром приблизно 50 см? Хто той художник, що створив орнамент, який ілівці уже назвали дивом?

  Микола Одноріг: «Такого дива ніхто у нашому селі ще не бачив…»
  Першовідкривачем його став місцевий юнак Андрій, який у ці дні подався на закордонні заробітки. В урочищі «Восьме», що за два кілометри від села у напрямку Бориничів, він заготовляв дрова для свого товариша зі села Розвадова. Привіз порізані ковбани йому на подвір’я, взявся допомогти колоти їх. Одне з полін не піддавалося ніяк. Спочатку обтесали його по боках, а потім з усієї сили вдарили колуном по центру – раз, другий. Ледь іскри не йдуть, а колотися не хоче! Лише за третім ударом непіддатливий, наче граніт, ковбан розчахнувся навпіл. Глянули на половинки цієї твердині і мову їм відібрало – на внутрішніх боках розколотого бука виднівся хрест. Майже такої ж форми, який стоїть при вході в ілівську церкву. З характерною поперечкою навскіс, яку, за легендою, колись прибили на хресті, де розп’яли Ісуса, – щоб полегшити його страждання…
  Ошелешені хлопці припинили роботу. Андрій сказав: «Це диво прийшло з нашого лісу, тож нехай повертається у наше село». І забрав реліквію зі собою. Половинки поліна з хрестом показав своєму сусідові Миколі Однорогу, колишньому працівникові податкової – такого ні він, ні лісники, ні інші односельці ще не бачили. Сповістили священика, і той, давши знати в єпархію, розпорядився занести знахідку до храму, а в неділю освятив її, помістив на видне місце, яке вбрали квітами. Очевидці кажуть, що того дня парафіян у церкві зібралося удвічі більше, ніж зазвичай…
  Люди губляться у здогадках, хто міг зобразити хреста у середині дерева, якому на вигляд не менше шістдесяти років. Але впевнені в одному: це – не чиясь витівка. Кажуть: у цього малюнка своя особлива місія.
  Оксана Павлюк: «Цей хрест – нагадування для байдужої молоді, щоб навернулася до віри…»
  Ось що думає 82-річна Оксана Павлюк, колишня вчителька математики:
  – Дуже сумнівно, що хтось зробив це вручну! Щось неприродне, містичне бачиться мені у цій знахідці. Адже чомусь так довго не піддавався той ковбан з хрестом! Могли ж його розрубати, перерізати навпіл – і ніхто нічого б не побачив. Могли його спалити. Могло це дерево впасти і згнити. Але цього ж не сталося! Немає тут ніякої випадковості. Думаю, це якийсь знак! Напевно – для нашої часом байдужої молоді, щоб навернути її до храмів. Бо ходить до церкви хіба що у свята, і то – без віри…
  Чули ми припущення, що хрест на молоденькому букові міг вирізьбити у давнину хтось з… воїнів УПА. Їх багато воювало у цих краях у середині минулого століття. За розповідями історика Романа Сколоздри, у травні 1948 року командувач УПА Роман Шухевич в ілівських лісах двічі проводив стратегічні наради. Серед іншого, на них йшлося про поширення національно-визвольного руху на схід. Тож невипадково Ілів називають «повстанською столицею»…
  Не виключено, у ті буремні роки якийсь український вояка, карбуючи на букові хрест, хотів у такий спосіб подати якийсь сигнал нащадкам. Можливо, позначити могилу убитого побратима неподалік. А може, – вказати на якусь таємну схованку партизанів. «Намалював», а далі за роботу взялася сама природа. У прорізи потрапила дощівка, з роками затягнулися «шрами», сховався усередину прикритий корою-панциром хрест…
  Особисто я схиляюся саме до цієї версії. Бо кілька років тому писав матеріал на схожу тему з-під Бібрки, де надибали аналогічну знахідку у зрізаному дереві. Щоправда, усередині того бука виявився… тризуб. Наступного дня після публікації у редакцію «Високого Замку» прийшов схвильований літній львів’янин Роман Джала й розповів, що це він зі старшим братом, колишнім підпільником, вирізьбили український герб у гущавині на Перемишлянщині. Було це у радянські часи, десь у 50-х роках…
  Хай там що, а хрест у буковому лоні жителі села Ілова вважають святинею. Щоб на власні очі побачити її, у це віддалене село, де немає мобільного зв’язку, приїжджають парафіяни зі Львова, Нового Роздолу, Миколаєва, Тростянця, Стільська, Крупська. Моляться і роблять пожертви. Вони вельми доречні, бо в Ілові надумали цього року обновити свій храм, який донедавна був занесений у каталог ЮНЕСКО…
  Іван Фаріон, спеціально для «ВР»

Категорія: Газета №25 (№1078) | Додав: Roman_Zotenko (29.08.2016)
Переглядів: 14
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016