Йосип КУЗЯК: «Через сваволю керівника «Сірки» пана Венчака під загрозою діяльність не тільки нашого підприємства, а й інших виробництв... - Газета №26 (№1079) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №26 (№1079)

Йосип КУЗЯК: «Через сваволю керівника «Сірки» пана Венчака під загрозою діяльність не тільки нашого підприємства, а й інших виробництв...

  Вранці, 7 липня,  на Івана Купала до редакції зателефонував директор ТзОВ “Галгіпс” Йосип Кузяк і, помітно стримуючи хвилювання, повідомив, що за вказівкою директора “Сірки” Володимира Венчака працівники 5-го посту заблокували доступ вантажного транспорту на територію його підприємства, яке розташоване у корпусах колишнього цеху високомодульного кріоліту (за адресою - вул.Технологічна, 79). Немаловажна деталь: проїзд через 5-й пост – єдина дорога, що веде до  підприємства “Галгіпс”.
  Оскільки такі протиправні дії скоюються не вперше і, окрім того, можуть призвести до зупинки не тільки “Галгіпсу”, а й інших виробництв будіндустрії, Йосип Любомирович запросив на місце події репортера “Вісника Розділля”, щоб на шпальтах газети висвітлити “самоправство” сірчанського керівника.
  Звичайно, редакція відгукнулася на пропозицію і репортер загалом переконався у рації директора “Галгіпсу”. А щоб читачі мали вичерпне уявлення про витоки тривожної ситуації,  Йосип Любомирович надав редакції докладний коментар (принагідно, надіємося, що і Володимир Венчак у наст. числах “ВР” подасть власну інтерпретацію витоків конфлікту). Отже – пряма мова.

  Йосип КУЗЯК: Наше підприємство є базовим для таких галузей як  будівництво автомобільних доріг. Уточню: ми є ексклюзивними постачальниками сировини, зокрема, меленого вапняку, на  асфальтні заводи в Ходовичах, в Дулібах та ще низку таких заводів регіону. Крім того, ми є основними постачальниками сировини на таке відоме підприємство як «Церозіт», що у сусідньому Миколаєві ( ми перемогли у валютному тендері на постачання своєї сировини на дане підприємство), а також на інші потужні «фірми» - «Ферозіт»,«Атлант», «Тригал», «Крайзель», які беруть нашу сировину.
Зупинка нашого підприємства може мати важкі наслідки і  для згаданих підприємств, зокрема спричинити їх зупинку, відповідно – і безробіття у трудових колективах.
  КОР.: Коли виникли колізії у стосунках із сірчаним підприємством, які можуть призвести до такого похмурого сценарію та наслідків?
  - Якщо бути точним, то починаючи з 17 жовтня 2014 року, а ще конкретніше відтоді, коли пан Венчак є директором цього підприємства, а на  даний час це вже четверте його «пришестя», в нас виникають проблеми з проїздом територією «Сірки» до місця нашої роботи. Зокрема, за його вказівкою перекривають дорогу нашому транспорту, який доставляє нам сировину і вивозить від нашого підприємства готову продукцію. Хоча згідно з Договором про встановлення земельного сервітуту, укладеного 1 серпня 2015 р. між РДГХП «Сірка» та ТОВ «Галгіпс», наше підприємство має право проїзду вантажним та легковим транспортом через земельну ділянку сірчаного підприємства. А ще це є пряме порушення Конституції (ст.42) та чинного законодавства з важкими наслідками, зокрема статті 206 Кримінального Кодексу України, яка передбачає від 3 до 5 років, а якщо воно здійснене за допомогою інших організацій чи посадових осіб, то від 5 до 10 років позбавлення волі. Додам, що про відповідальність за такі протизаконні дії пан Венчак попереджений, зокрема, на нараді у заступника губернатора Львівщини, на якій були присутні голова Миколаївської районної адміністрації, міський голова Нового Роздолу, представник обласної прокуратури та інші, в тому числі пан Венчак і я. Але, на жаль,  і надалі  проїзд   до ТОВ «Галгіпс» перекритий.
  Це до краю обурює наших працівників та партнерів, щоправда, мені вдається стримати їх гнівний порив, але терпіння може увірватись.
  Щодо даного випадку із перекриттям дороги нашому транспорту, то люди вийшли на роботу. Але  для того, щоб не нарощувати борги, оскільки мої замовники та постачальники виставлять мені рахунок, починаючи з 30 червня, а сьогодні ми вже маємо Івана Купала – 7 липня, за завдані збитки , можливо, мені доведеться прийняти рішення про призупинення роботи. Станом на сьогодні вони становлять десь на рівні 500 тисяч гривень.
  - А як відбувається це, фактично, блокування роботи вашого підприємства і яких Ви вживаєте заходів?
  - Починаючи з минулого четверга (30 червня), ми щоденно по декілька разів викликаємо місцеву поліцію. Правоохоронці щоразу складають акти і …їдуть, як мовиться, у своїх службових справах. От і все. Вважаю, що дана бездіяльність може спричинити наслідки, про які говорив вище. Тобто обурення наших працівників може призвести до сутичок, бо людське терпіння не безмежне.
А щодо заходів…Тому ми також можемо, аналогічно як діють за розпорядженням пана Венчака працівники «Сірки», перекрити дороги і нікого на транспорті на територію не пропускатимемо, в тому числі і машини із сміттям з Нового Роздолу.
  Я думаю, що і мешканці міста, і міська влада сприймуть такий наш «крок у відповідь» із розумінням, тому що працівники нашого підприємства – це практично колишні працівники «Сірки», яким Венчак, подейкують, винен шалену суму грошей і вони зараз працюють на очолюваному мною підприємстві «Галгіпс». Ще відзначу, що наше підприємство – одне з небагатьох на Миколаївщині є сумлінним платником податків. Ви розумієте, що це означає. Зокрема, ми сплачуємо близько  50 тисяч гривень  податків ЄСВ і ПДФО, не говорячи вже про  ПДВ: там суми значно більші. 
  - Чому, на Вашу думку, згаданий Вами керівник «Сірки» вдається до таких перепон діяльності ТзОВ «Галгіпс»?
  -  Можу припустити, що це не просто примха надмірно гонорового керівника. Швидше за все, оте, що він зараз робить, то це свого роду «ширма» для того, щоб ми не стали свідками тих розкрадань, які зараз відбуваються на території «Сірки».  Я б просив, щоб представники міської влади, громадські активісти заїхали туди, подивилися, що там зараз відбувається в результаті  «діяльності» згаданого сірчанського керівника. Я тільки охарактеризую свою думку з цього приводу. Донецький  аеропорт зараз краще виглядає, ніж те, що там  зараз залишилося на 190 гектарах.
  - Чи є вихід із ситуації, яку Ви описали (саме Ви, бо, мабуть, після публікації цього інтерв’ю пан Венчак, прізвище якого Ви неодноразово згадуєте, наведе у відповідь редакції «ВР» свої аргументи)?
  - Мабуть, найпростіше було б «викинути» людей нашого підприємства у неоплачувану відпустку до кращих часів, щоб не накопичувати борги. Вважаю, це було б злочином перед працівниками. 
  Але ж  я не можу і накопичувати борги підприємства,  бо, передбачаю, що цього тільки  і чекає пан Венчак. Бо якщо мої люди не прийдуть на роботу, я звільню звідти охорону, то подальший сценарій неважко передбачити. Умовно кажучи, «він» поріже на метал і вивезе все, що там лишилося. Це його політика і, на жаль, правоохоронні органи і місцева влада ( хоча навряд, що  компетенція міської ради поширюється на територію сірчаного підприємства)  не втручаються в цей процес. Але ж я у даній ситуації дію по закону: всі договори на проїзд, на зберігання майна, судові рішення, згідно з  якими «Сірка» 300 тисяч гривень   винна нашому підприємству. Взагалі, складається враження, що це - не державне підприємство, а  «шарага» по розкраданню державного майна, яка складається з директора, 5 заступників, секретаря, начальника відділу кадрів та 19 охоронців, які не  здійснюють жодної діяльності, оскільки за останні півроку вони не виробили жодного кілограму продукції і в принципі не можуть її зробити, оскільки заборгованість за газ – 6740689,39 грн., заборгованість за електроенергію – 541071,25 грн., заборгованість перед колишніми працівниками – 137000 грн.,заборгованість перед пенсійним фондом - 49 021719,19 грн., а своїх робітників взагалі не має (!!!) 
  Виникає питання, а чим же вони заробляють гроші на утримання «шараги»? Відповідь на поверхні: для цього достатньо мешканцям Нового Роздолу пройти  (організовано проїхати, якщо їм дозволить пан Венчак) через цей ПОСТ №5 і побачити на власні очі результати керування цим паном колись містоутворюючого державного підприємства. Впевнений, що після побаченого вони заціпеніють від “пейзажу руїни”.
  Логічно запитати, чим займається дане сірчане підприємство, яке дозволив собі назвати “шарагою”. Отже , як подейкують у місті, їхній заробіток складається  з розбірки будівель і продажу за готівку будівельних елементів (плити, цегла, обладнання та інше) наближеним особам та поборів за проїзд через пост №5, яким Венчак перекрив дорогу загального користування.
  Вдумайтеся: в мене вимагають підписати договір пропускного режиму, але я, громадянин України, живу у правовій державі і я не їду в тюрму чи у якусь «зону». У мене подібні речі може вимагати поліція, або інспекція, але не директор державного підприємства, якому ніхто такого права не давав, а  це означає, що це самоправство і перевищення повноважень. А також це злочини, відповідальність за які передбачена Кримінальним Кодексом України. 
  Навіщо штат з 30 чоловік підприємству, яке давно вже збанкрутіло і тримається за 5-й пост, як за «святу корову»? На мою думку, для того, щоб прикрити фіктивне підприємництво, а це ще одна стаття Кримінального Кодексу, або, як кажуть в народі, «прикрити дерибан державного майна».
  Якщо не помиляюся, згідно з рішеннями судів та Постановами Виконавчої служби все рухоме і нерухоме майно «Сірки» знаходиться під арештом та в податковій заставі ще з вересня 2013р., всі рахунки «Сірки» заблоковані виконавчою службою, тобто за таких обставин дане підприємство не може  ні будь-що продати, ні  отримати будь-які кошти на розрахунковий рахунок. Тому виникає просте запитання: «Якими коштами Венчак  протягом півроку розраховується з тими самими охоронцями, що стоять на 5-му посту?».
  Можна припустити, що «долей маленькой» готівки, яку отримує за дерибан держмайна, при цьому податки  державі не платяться і стаж тим самим охоронцям не зараховується.
  Сукупно «Сірка», очолювана паном Венчаком, станом на 01.07.2016р.  винна 57 796 465,32 грн. і це без врахування сум кредиторів, що ще не подали свої претензійні вимоги. 
  Що залишиться після Венчака? Зараз є шанс пару мільйонів звідти забрати і розподілити людям на пенсію, а так воно все ляже в одну  кишеню, не важко здогадатися, в яку.
  Можливо, це треба було сказати на початку, але і зараз не пізно:  приміщення, де діє ТзОВ «Галгіпс» - це приватна власність, яка згідно Конституції України є недоторканною.  А виходить, що такий собі пан Венчак (до речі, як кажуть, організатор осередків партії регіонів на Миколаївщині, люстрації не проходив) може начхати на Конституцію в частині вільного розпорядження приватною власністю (ст.41), незаконно перегородивши дорогу, не дивлячись на те, що «Галгіпс» проплачує 1500,00 грн. щомісячно за проїзд по цих 30 метрах дороги загального користування, відношення до якої «Сірка» має лише тому, що з радянських часів ця дорога у неї на балансі. Можу припустити, що він цією дорогою шантажує не тільки наше підприємство, а й усіх інших. Ви бачите (звертається до репортера – Ред.), скільки машин проїхало без будь - яких перешкод, без вимог якихось документів. Отож, користуючись нагодою, звертаюся до вас, пане міський голово:  вам такі платники податків як «Галгіпс» потрібні чи ні? Якщо потрібні, тоді підтримайте нас, бо ми працюємо згідно із законодавством – і є платниками податків та створюєм робочі місця   в Новому Роздолі. 
  А щодо перспективи із наведеним вище «безмежем»? Гм, важко сказати: в даний момент працівникам «Галгіпс» повністю виплачена зарплата за червень, відповідно податки сплачені. Як буде далі?... Як зазначав, потрібні спільні зусилля, щоб змести цю …умисну катавасію, яка насправді є ширмою для дерибану держмайна. А простіше - просто звільнити “зарвавшогося” держслужбовця з займаної посади і все стане на свої місця, але це вже прероготива рішень інших державних структур і тут говорити про швидке вирішення важко, бо корупцію за один день не викоріниш. Але все-таки маю в Бога надію, що 30-тисячне місто скаже своє вагоме слово і декому доведеться збагнути, що Україна – правова держава і її Коституцію слід поважати.    
  Розпитував Іван БАСАРАБ

Категорія: Газета №26 (№1079) | Додав: Roman_Zotenko (29.08.2016)
Переглядів: 54
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016