У скорботі за полеглим героєм втратила свідомість, але врятували чуйні люди та медики. Щиро вдячна... - Газета №33 (№1086) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №33 (№1086)

У скорботі за полеглим героєм втратила свідомість, але врятували чуйні люди та медики. Щиро вдячна...

  Звістка про загибель під Маріуполем молодого новороздільця Володимира Шелудька пронизала до глибини душі. У понеділок вирішила, як і сотні городян, провести у останню путь бійця, єдиного сина начмеда міської лікарні Ольги Ярославівни Шелудько (ця обставина навівала якийсь особливий біль). Отож, прихопивши букет троянд, рано пішла до храму помолитися за упокій душі воїна – захисника та супроводжувати його на малехівський цвинтар.
  День був настільки спекотний, що доводилось декілька разів спинятися, щоб перевести дух. І вже на цвинтарі, коли  щемна процедура поховання завершувалася, мені раптово стало кепсько. Похитуючись, опустилася на лаву сусідньої  могили, взяла під язик валідол, який завжди ношу із собою. Далі, як кажуть, “відключилася”...Отямилася у лікарні – втомленою, знесиленою, але живою.
  І зараз хочу подякувати усім, хто долучився до цього. Щоб не оминути нікого, в наступні дні в деталях з’ясувала, хто опікувався мною, коли знепритомніла. Отже, на цвинтарі - це мешканка Малехова Марія Миколаївна Бліхарська, лікар – рентгенолог лікарні Микола Степанович Даниляк, головний лікар міськлікарні Андрій Петрович Ципук, фельдшер “швидкої допомоги” Миколаївської бригади (на жаль, прізвища поки що не дізналася), фельдшер новороздільської “швидкої” Марія Ярославівна Корда, медсестри Тетяна Михайлівна Корецька і Наталя Олексіївна Сколоздра.  Як дізналася, особливо клопотався моїм порятунком Андрій Петрович: він і “швидку” викликав, а поки та доставляла мене у лікарню, зателефонував лікарю – стоматологу Ярославу Володимировичу Чмелику, щоб він оперативно прибув у шпиталь, щоб вправити пошкоджену, коли мене приводили до тями, щелепу.  Загалом, у лікарні над моїм порятунком лікарі і медперсонал поралися зо 5 годин. І поставили на ноги. Щиро усім вдячна за чуйність та високий професіоналізм.
  Надія КОСТАШ

Категорія: Газета №33 (№1086) | Додав: Roman_Zotenko (03.10.2016)
Переглядів: 18
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016