Одною зіркою багатші стали небеса… - Газета №34 (№1087) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №34 (№1087)

Одною зіркою багатші стали небеса…

Твій погляд нас веде. 
Твій погляд просить
Вітчизну і  родину  берегти!
Герої не вмирають! 
Тричі слава
Герою, що поклав своє життя!

  Усі слова цієї сумної, величної, пам’ятної події були про нього, були звернені до нього – до Володимира ТРУША, героя України, який  загинув під час виконання бойового завдання під Авдіївкою 31 жовтня 2015. НВК «Лідер» пошановував пам’ять свого випускника, нашого земляка, великого Українця і чудової людини. Це був йому дарунок до уродин – хоча хіба може бути такий дарунок у 39 років? Коли ще б жити, радіти, творити, мріяти і ростити…
  Кожне слово давалося надважко, кожен спомин примушував просльозитися, кожен рядок гнітив душу і водночас підносив упевненість – він живий, він поряд, він опікується,  допомагає з раті Небесної Сотні, так, як робив це за життя.
  На меморіальній дошці, право відкрити яку було надано синочкам Володимира Труша – зосередженому 11-літньому Миколці та верткому, ще не усвідомлюючому чинність події 4-літньому Васильку, портрет Володимира Труша, яким він був у мирному житті, навчаючись у стінах рідної першої школи. Живий словесний портрет Героя – не лише через загибель на передовій АТО в боротьбі за Батьківщину, а навіть більше своїми життєвими позиціями, патріотичними переконаннями, людяними вчинками – змалювали присутнім його родина, друзі, колеги… 
  Зверталися до батьків Василя Петровича та Надії Дмитрівни, дружини Олени, синів, брата Романа з сім’єю, дружної родини усі присутні – зі словами глибокої вдячності  за Патріота з великої літери, зі словами прощення. 
  На Луганщині Володимир Труш увів традицію дарувати кожному з бійців роти прапор України, на якому малювали карту України і вся рота писала свої побажання. На одному із прапорів Володя написав: «Не ми обираємо боротьбу за Батьківщину – вона обирає нас. А обравши, вимагає від нас не лише нашого життя, але й життя найдорожчих людей. Миру, добробуту, злагоди. На добру пам’ять. Артист (Володимир Труш)». Як зазначила дружина Володимира, саме ці слова  стали кредо його життя, а водночас і посиланням майбутніх поколінь. Саме ці слова викарбувані на пам’ятній дошці і щодня супроводжуватимуть гімназистів.
  Священнослужителі Роман Штігер та Ростислав Височан відправили молебень. А тоді  головний капелан Стрийської єпархії, волонтер і духівник  воїнів АТО, який не раз зустрічався з Артистом безпосередньо на передовій, Ростислав Височан з болем говорив про парафіянина, земляка і друга, Патріота і Людину з великої літери, намагаючись закарбувати у пам’яті школярів образ Героя, відтепер патрона НВК  імені Володимира Труша, жертовність його подвигу, гідність його життя: «Ми відкриваємо цю першу у нашому місті дошку пам’яті Героя, який загинув на Сході. Ми часто співаємо гімн, одягаємо вишиванку, підносимо синьо-жовті стяги. Але чи кожного разу ці речі не залишаються просто зовнішнім виявом? Наш Володя є прикладом людини, яка не демонструвала зовнішні ознаки, а носила глибоко в серці любов до Батьківщини.  Немає ж більшої любові, як та, коли хто душу свою і життя віддає за друзів.  І Володимир є прикладом цієї любові. Настав час,  коли ми повинні не просто зовнішньо щось декларувати, а мусимо навчитися переживати це по-справжньому, щоб ця жертовна любов відображалася у нашому житті, щоб ми ділилися нею…
  Кожного разу, як будемо заходити до школи – будемо бачити  Володимира Труша. Він ставить перед нами завдання – бути таким як він, бути тим, хто  любить Бога, хто любить Україну, бути Людиною з великої літери». Завершив отець Височан віршованими рядками відомого воїна-поета Бориса Гуменюка: «…нас просто пам’ятайте, просто пам’ятайте….».
  Чорним болем розтерзала душі звістка про загибель Володі його шкільним друзям – однокласникам, вчителям, класному керівникові Г.В. Топишко, яка згадувала Володю надзвичайно розумним, талановитим,  старанним, добрим хлопчиною: «Він був великим мрійником, справедливим, розумним мрійником, хотів покращити цей світ і це життя. Сьогодні у стінах рідної школи Володимир залишає часточку себе». Галина Володимирівна і однокласники  на день народження Володі побажали йому, щоб здійснилися всі його  світлі мрії, за яке він віддав життя. 
  Новий етап життя Володимира Труша – студентський.  Світло згадував їх український філолог, перекладач, член  Спілки письменників України Анушаван  Месропян (на фото внизу), з яким не одну ніч у студентському гуртожитку говорили, мріяли, планували.  Згадав і пророчі Володині слова: «Якось, пригадую, коли приїжджав у гості до Володі, він показував – оце моя школа, а давай ти напишеш книгу і ми зробимо її презентацію в моїй школі. Мрії збуваються, можливо й не так, як ми планували». І ось Анушаван презентував і  подарував дві книги  свого перекладу  НВК імені Володимира Труша: «Не всі знають, що Володя був і співперекладачем. Він мені дуже багато допомагав, пояснював значення слів. Та й взагалі Володя був як невідкладна швидка, найшвидкіша допомога усім друзям і колегам. Робимо ремонт, зайшов на 5 хвилин, та я допоможу, і наждачна в руки, і вже не 5 хвилин, не година, а цілу ніч спільно ремонт. Так він будував Україну.
  Я проти того, що Володя загинув. Він живий, він поряд.  Ми всі під опікою Володі. З цієї школи вийдуть діти, які мають подвійний захист, серед них будуть захисники, які зможуть захищати і словом.
День пам’яті. День молитви. День спогадів. І сліз. День очищення. А Володю ми повинні згадувати світлою пам’яттю і усмішкою, бо від того йому краще».  
  Директор Андріївської ЗШ Павло Теодоровський знав Володимира Труша понад 20 років: «Чудовий друг і безвідмовний юнак, допомагав усім, на всі прохання відгукувався: «Гаразд, прийду, зроблю». Навіть коли приїхав у довгоочікувану відпустку вже із зони АТо, він опікувався всіма довкола – і машину хлопцям спішив порихтувати, і батьків відвідати, і з сім’єю відпочити, а останнього дня зібрав разом усіх рідних, друзів – поспілкуватися. Проте обов’язок був головним: «Я маю їхати, мене чекають побратими». Ми повинні пам’ятати, що Володимир – взірець не тільки для сьогодення, а для багатьох поколінь українців».
  «Володимир ні на секунду не сумнівався, що це його обов’язок – іти захищати Україну, - згадує, як проводжала з Оленкою В.Труша на вокзалі Любомира Мандзій,  директор департаменту освіти і науки ЛОДА. – Ми вдячні колективу гімназії, який звернувся з проханням присвоїти навчальному закладу ім’я В.Труша. 

  Біографія Володимира Труша
  Труш Володимир Васильович народився 10 вересня 1977 року в місті Новому Роздолі Львівської області.
  Упродовж 1984-1994 рр. навчався в Новороздільській середній загальноосвітній школі № 1 (нині – Новороздільський навчально-виховний комплекс «Лідер» гімназія-загальноосвітня школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови).
  З 1985 р. до 1990 р. – Новороздільська школа музики та мистецтв (за фахом сопілки).
  У грудні 1994 р. вступив на підготовче відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.
  З 1995 р. – навчання і праця у Львівському національному університеті імені Івана Франка
1995-2000 рр. – студент філологічного факультету за спеціальністю «українська мова та література». Ще у студентські роки  брав активну участь в усіх виставах та  заходах факультету, чудово декламував вірші, їздив до Кракова з виступами на Дні української культури (1997 р.). 2000-2004 рр. – аспірант кафедри української літератури імені Михайла Возняка. 2000-2002 рр. – старший лаборант кафедри бібліотекознавства і бібліографії філологічного факультету. 2002-2003 рр. – заступник декана філологічного факультету. З 2001 р. – асистент кафедри бібліотекознавства і бібліографії. 2004-2006 рр. – заступник декана факультету культури і мистецтв.
  2007-2011 рр. – навчання на правничому факультеті за спеціальністю «правознавство».
  З 2011 р. – старший викладач кафедри бібліотекознавства і бібліографії факультету культури і мистецтв. Володимир Труш у різні роки читав курси лекцій та проводив практичні заняття із дисциплін: «Документознавство», «Вступ до книгознавства», «Історія української книги», «Історія бібліофільського руху», «Архівна справа», «Електронні ресурси бібліотек України», «Бібліотекознавство», «Книгознавство», «Професійна етика бібліотечної діяльності», «Історія книги та періодики Галичини», «Інтелектуальна свобода та доступ до інформації», «Сучасне книгознавство», «Бібліологія у системі наук». 
  Працював над кандидатською дисертацією «Іларіон Свєнціцький як бібліограф, бібліотекар і книгознавець». 
  Співавтор збірника тестових завдань для комплексної перевірки знань студентів «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія» (Львів, 2013). Укладач та співукладач іменних покажчиків до видань кафедри театрознавства та акторської майстерності: «Життя і творчість Леся Курбаса» (упорядник та науковий редактор – Богдан Козак; Львів; Київ; Харків, 2012), «Історії українського театру в Галичині» Степана Чарнецького (Львів, 2014), факсимільного видання двохтижневика «Барикади театру» (Львів, 2012).
  Володимир Труш входив до складу Видавничої ради, збирав та упорядковував матеріали про факультет культури і мистецтв до Енциклопедії Львівського університету.
  2014-2015 рр. - брав участь у Революції Гідності на Євромайдані, входив до Страйкового комітету Львівського національного університету імені Івана Франка.
  Під час мобілізації 6 лютого 2015 р. Труша Володимира Васильовича призвали на військову службу до в/ч польова пошта В 0421 (Академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного). Упродовж двох тижнів проходив навчання на Яворівському полігоні.
  24 березня 2015 р. капітан Володимир Труш вирушив на Схід, у м. Гірське та с. Новотошківку Луганської області, де виконував обов’язки заступника командира 12 роти 4-го батальйону 24-ї окремої механізованої Бердичівської залізної бригади імені князя Данила Галицького.
  З 10 травня 2015 р. його батальйон перевели у склад 53-ї окремої механізованої бригади, де В. Труш (позивний «Артист») виконував обов’язки заступника командира 6-ї механізованої роти по роботі з особовим складом 2-го механізованого батальйону. 
  З 1 серпня 2015 р. 2-й батальйон був передислокований у м. Авдіївку Донецької області. 
Попри свою роботу В. Труш займався ще й просвітницькою діяльністю: їздив у школи й бібліотеки Луганщини й Донеччини, із захопленням розповідав учням про справжню українську історію, читав їм численні українські книжки, навчав української мови. 
  31 жовтня 2015 р. вранці під час виконання бойового завдання у ході антитерористичної операції капітан Володимир Труш загинув разом зі своїм побратимом Віталієм Кравченком (позивний «Гектор»), підірвавшись на мінно-вибуховому пристрої.
  Труш Володимир Васильович похований 4 листопада 2015 р. на Личаківському кладовищі у Львові (поле № 76).
  Під час чину похорону старшому синові Миколі капелан батальйону «Айдар» отець Петро вручив відзнаку Української православної церкви Київського патріархату за указом Патріарха Київського і всієї Руси-України – медаль «За жертовність та любов до України», а побратими – козацьку шаблю з написом «Артисту на згадку в День народження від побратимів 12 МР, 4 МБ, 24 ОМБР 10.09.2015 р.».
16 січня 2016 р. Указом Президента України № 9/2016 капітан Володимир Труш був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі». 
  23 грудня 2015 р. Учена ради Університету прийняла рішення (протокол № 12/12) присвоїти ім’я Володимира Труша аудиторії 39-й корпусу факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Валова, 18).
  Щороку до Дня захисника 14 жовтня у Львівському національному університеті імені Івана Франка призначають іменну стипендію імені Володимира Труша студентам денної форми навчання факультету культури і мистецтв, які беруть активну участь у національно-патріотичному вихованні, провадять громадську та волонтерську діяльність, досягли значних успіхів у навчанні, мають певні результати в науковій роботі та інших сферах студентського життя.
  У 2016 р. Новороздільському НВК «Лідер» присвоєно ім’я Володимира Васильовича Труша.

Категорія: Газета №34 (№1087) | Додав: Roman_Zotenko (11.10.2016)
Переглядів: 13
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016