Сказане слово, випущена з лука стріла і літа, що минули, ніколи не повертаються... - Газета №38 (№1091) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №38 (№1091)

Сказане слово, випущена з лука стріла і літа, що минули, ніколи не повертаються...

  За понад 20 років роботи у «Віснику Розділля» спостеріг, що  автори публікацій у міській газеті, які за фахом представляли (представляють) « освітянський цех»,   відзначалися (відзначаються) навдивовижу «подібністю» текстів. Насамперед  - чіткістю у висвітленні події, точністю у формулюванні порушеної проблеми,  розмаїтістю, проте толерантністю,  у застосуванні мовно – стилістичних засобів та поміркованістю у оціночних судженнях.
  Така спільна ознака педагогів – дописувачів , мабуть, пояснюється не тільки відданістю заповіту геніального Івана Франка, задекларованому у знаменитому вірші «Як би ти знав, як много важить слово», а ще, імовірно, особливою  відповідальністю: бо ж усвідомлюють, що тиражований у ЗМІ  текст - це своєрідне продовження їхнього уроку. А відтак, аудиторія – це не тільки їхні учні, а й широкий загал, зріз суспільства. Безумовно, автори – освітяни також професійно усвідомлюють, що  у  цьому масиві найчутливіші, найважливіші читачі – саме школярі.  А отже, друковане у газеті слово педагога, це все – таки продовження уроку. Звідси, мабуть, і вищезазначена «подібність» і виваженість публікацій освітян.  
  У минулому числі «ВР»  на двох газетних шпальтах надруковано статтю директора НВК «Лідер» Євгенії Чернюх «Правда про освітні сенсації або друга сторона медалі». Що й казати, якщо відкинути фактажний ряд,   різка, емоційна, викривально - рефлексійна видалася публікація. І все б нічого, якби ж то автором такого «перченого тексту»  була не педагог за фахом….
  До речі, як стало відомо репортеру «ВР»,   згадані  Євгенією Ярославівною  освітяни вирішили не вступати на сторінках міської газети у полеміку із автором статті стосовно окремих , висловлених пані Чернюх на їхню адресу  вкрай критичних закидів , а обговорити ситуацію у своєму колі (таку позицію  підтримали і їхні колеги, не згадані у статті) . І пояснили :  тому що педагоги, тому що відповідальні перед своєю найголовнішою аудиторією – учнями.
«Як би ти знав, як много важить слово»…
  Іван БАСАРАБ

Категорія: Газета №38 (№1091) | Додав: Roman_Zotenko (08.11.2016)
Переглядів: 15
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016