Створені серцем - Газета №40 (№1093) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №40 (№1093)

Створені серцем

  Кажуть, що  Новий Розділ місто мале, тихе, непримітне. Вірно. Але це лише зовнішня оболонка. Хіба не в тихості визрівають творіння? Хіба не з малих далеких сіл чи міст розпочинався  шлях знаних у світі людей? Та, зрештою, чи має значення адреса для таланту? Саме так. Бо є в нашому стишено-гарному місті обдаровані Господом люди.
Мирославу Іванівну ОЛІЙНИК знають і у Львові, і у Польщі, і в Миколаєві… А чи завше хтось із нас озирнеться услід цій тендітній чорнявій жінці? Спробую словами створити її портрет, бо вартуємо знати про неї якнайбільше. За освітою Мирослава Іванівна педагог, а за покликанням – журналіст. Жінка з власним переконанням, що слово має бути добрим, зрощеним в душі та виплекане серцем. Працюючи в Польщі у Альманаху, який друкують українською мовою, вона легким порухом провадить людським розумінням просту величність рідного слова. Чи то з любові батьків, чи то з джерел рідної землі, а чи з Небесного веління засіялись рясно в її серце доброта, співчутливість, відповідальність, патріотизм та опіка усією родиною. Обдарована Мирослава умінням писати вірші. Лише кілька днів минуло від дня, як Новий Розділ збагатів на книгу «У моїй поезії – війна…». Не могла вона мовчати! Не змогла бути спокійною у час, як кулі роздирають наше життя! Хіба могла не думати, не відчувати, не писати про жахіття?..  У книзі біль і сподівання, неспокій та гордість за гідність українського народу. Книгу можна знайти у бібліотеках міста. 
Серед усієї тривоги, непевності у завтрашньому дні та особистих хвилюваннях уміє зберегти трепетну любов до наймолодших українців Наталія Михайлівна СПІВАК. Ще недавно була мешканкою Донеччини, а сьогодні уже милується лісом Нового Роздолу. Миловидна, позитивна, приємна жінка з чарівною посмішкою. Залишивши рідну оселю, Наталя не поселила в душу черствості, відчаю, а зберегла доброту, віру та уміння бачити красу. Вона завше відкрита для спілкування, поради, творчості. Днями, за сприяння Тараса Батенка, Наталя Співак видала книгу «Пригода останнього листочка». Це уже її третя книжечка для малят. Колись обмовилася, що то для онучаток пише, але ось йде містом і ясно посміхається малечі. Творчості Наталі Михайлівни притаманне дивне уміння бачити ніжність дитячої душі та велике бажання оповити її добром. Завітайте у бібліотеки Нового Роздолу і прочитайте дітям чи онукам казочку на добрий сон. 
  Колектив літературного гуртка «Барви» знову і знову презентує творчі надбання. Маємо гарні творчі вечори, виступи на багатьох сценах, зустрічі з цікавими авторами, змістовні літературні сторінки у «Віснику Розділля»… Про нашу діяльність красномовно говорять три колективних поетичних збірки «Барви», «Поетичне мереживо» та «Барви душі». У задумах вже визріває наступна збірка, яку маємо намір присвятити рідному місту. Отож наше тихе місто уже вкотре впевнено мовить барвистим словом в Україні та за її межами, у серцях земляків та наших гостей, у затишних домівках  і там, де життя дивиться у вічі смерті… Слово завжди є  у нас самих, у наших долях і в одвічному бажанні творити.
  Галина Приріз, керівник літературного гуртка «Барви»

Категорія: Газета №40 (№1093) | Додав: Roman_Zotenko (22.11.2016)
Переглядів: 14
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016