Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Газета №42 (№1095) [17]
Газета №43 (№1096) [16]
Газета №44 (№1097) [9]
Газета №45 (№1098) [17]
Газета №46 (№1099) [19]
Газета №47 (№1100) [15]
Газета №48 (№1101) [12]
Газета №49 (№1102) [23]
Реклама
Реклама
Дошка оголошень
[19.10.2017]
КУПЛЮ ГОРІХИ НЕ ЧИЩЕНІ. ДОРОГО
[18.10.2017]
Запрошуємо на постійну роботу ► швей ► чоловіків і жінок в розкрійний цех.
[18.10.2017]
Запрошуємо на роботу Продавців
[13.10.2017]
ТзОВ «НВП Корпорація КРТ» м. Новий Розділ Потрібні на роботу (досвід роботи не обов’язковий)
[13.10.2017]
КП «Розділжитлосервіс» потрібен на роботу
[11.10.2017]
ПРОДАМ ДАЧУ -  "Роздольне", 6 соток (земля приватизована)
[03.10.2017]
У місті Новий Розділ проводиться безкоштовна імунізація (вакцинація) домашніх тварин проти сказу
[29.09.2017]
Ремонт комп’ютерної техніки! Все для комп’ютерів!
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №44 (№1097)

«Бо замість серця – Україна...»

  На вечорі пам’яті, присвяченому 3-ій річниці Євромайдану, «І без імен вони для нас герої» колектив НВК імені В. Труша вшанував світлу пам’ять загиблих земляків - Володимира Труша, Андрія Марунчака, Володимира Безушка, Володимира Шелудька

  Тихо плаче Україна сльозами і кров’ю… Голосно схлипував зал МБК «Молодість» на вечорі-реквіємі «І без імен вони для нас ГЕРОЇ».
  Так, поминали  і героїв Небесної Сотні, і загиблих на сході України захисників, і особливо щиро молилися за своїх земляків,  за Героїв, імена котрих знали, з якими поряд росли, навчалися, працювали, мріяли.
  Першим жорстоким ударом неоголошеної війни стала загибель Андрія Марунчака,  афганця, активіста Помаранчевої та революції Гідності, який в «Айдарі» відстоював цілісність України.  «Термін його служби в Афганістані припав на 1985-86 роки, сержант, радист 1996-го окремого радіотехнічного батальйону ППО. Повернувся додому з трьома пораненнями та контузією, однак пережитим ні з ким не ділився. Був представлений до нагороди,  якої так і не отримав.  Зі слів його командира в Афганістані, який нині проживає у Фастові на Київщині, Андрій був хорошим солдатом – надійним, справедливим і сміливим. Зрештою, таким він був і в житті. З першого ж дня був учасником Євромайдану, бо не міг мовчати, коли зневажали людську гідність, там отримав ще одну контузію. У перші місяці подався з братом на схід, де у 8-ій афганській сотні 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» навчали 20-річних солдат-дітей, як розумно воювати. Загинув 13 серпня 2014 року, захищаючи побратимів,  перед смертю гранатою зупинив ворожі танки.  Указом президента Андрій Марунчак нагороджений орденом «За мужність» І ступеня,  відзнакою «Народний герой України», нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» - посмертно. 3 листопада Андрію мало би виповнитися лише 50…
  Серце Володимира Безушка перестало битися на 43-му році життя, 30 грудня 2015 року під час чергування на блокпосту біля села Козачин Луганської області. У Володимира залишилася дружина і четверо дітей.
  26 серпня 2016 року обірвалося життя 30-річного патріота-націоналіста, Володимира ШЕЛУДЬКА,  волонтера, який служив добровольцем у 8-му окремому батальйоні УДА «Аратта», загинув від кулі снайпера у м. Широкіно Донецької області.

  31 жовтня 2015 року біля Авдіївки на Донеччині загинув капітан Володимир Труш….»
  НВК імені Володимира Труша, котре і провело вечір-реквієм,  розповідали про свого колишнього учня, іменем якого віднедавна удостоєні,  - як про свого учня, люблячого сина, зразкового сім’янина, мудрого батька, вірного товариша, талановитого викладача, Людину з великої літери і українського патріота, незламного, справедливого, словом, Героя…
  Метроном чітко відраховував хвилину мовчання, «Плине кача…» розривала серце невиправною тугою, а декламації, пісні і слова ведучих  примушували зал затамувати подих і вслухатися в болючі слова, болючі, але справедливі, -  і лише сльози та схлипування видавали емоції новороздільців.
  «Тепер ти, Володю, герой! – під музичний супровід тихо оповідала М.Березюк. -  Твоє ім’я носить навчальний заклад, у якому ти навчався. Школярі  тепер підписують зошити – учень Новороздільського НВК імені Володимира Труша. На дверях твого класу висить меморіальна табличка «Тут навчався Володимир Труш». Педагогічна рада НВК прийняла рішення про встановлення стипендії імені Володимира Труша найкращим учням навчального закладу за зразкову поведінку та сумлінну працю. А 9 вересня   на будівлі твоєї школи  зі сльозами на очах відкривали пам’ятну дошку з твоїм портретом. Ще коли я вчилася в школі, герої для нас були далекими, майже абстрактними. Тепер ти, який ще недавно ходив нашими тихими вуличками, щонеділі з родиною до церкви, - тепер ти Герой!».
Новороздільці мовчки співпереживали разом з родинами загиблих - мами, батьки, дружини, брати, діти,  проникаючись такими нелегкими спогадами та тужливими  сценами й словами… Ведучі вручають букети квітів  Олені Труш, Наталії Безушко, Оксані Марунчак, Надії Труш…
  Із великого екрану дивилися сповненими віри й надії очі наших Героїв, фотографії із сімейних фотоальбомів, а ще – живі кадри відео, на якому Володя Труш вітає випускників однієї із шкіл на Луганщині чи розповідає про військові будні: «Це спроба зробити щось важливе  у житті. Це спроба бути справжнім чоловіком. Війна вчить цінувати життя. Війна дає змогу зрозуміти, хто ти є насправді».
Щире переймання долями і подвигами наших захисників додавали емоцій та сил усім, хто того дня виходив на сцену (а багато – вперше), щоб передати й донести глядачам усю велич героїзму, біль втрати і невмирущість людського пошанування. Учні НВК імені Володимира Труша продемонстрували  неабиякий артистизм і дитячу щирість – ведучі Роксолана Хомцій,   Михайло Триндяк і Оксана Степанівна Туз, декламатори і співаки Ольга  Радилицька, Божена Чорна, Віталій Дерефінка,   Владислав Овсяник, Софія Мачіха, Софія Лобур, Людмила Фізар, Вікторія Кирилюк, Софія Олійник, Юлія Ритаровська,  Максим Стеценко,  Андріана Сліпачик, Настя Гайванович, Настя Петрів,  Анастасія Мохналь, Христина Щіпна, Софія Мосій (роль матері), Василь Василенко (роль батька), Максим Верес, Яна Печенюк,  Софія Гучко,  Яна Максакова,  тріо «Едем» (Святослав Григорчук, Віктор Камінський,  Віталій Дерефінка), бандуристка Наталія  Гарбаж, ансамбль  «Мальви» (керівник Людмила Верес). Відкриттям став і дует священиків – отця Степана Попка і капелана Стрийської єпархії отця Ростислава Височана, який  особисто часто буває із захисниками на Сході з волонтерською та капеланською місією, неодноразово возив гуманітарну допомогу,  зібрану учнями НВК  для земляків-захисників – вони  виконали пісню під супровід гітари, автором слів якої є брат С.Попка.  Зачитували школярі авторські вірші Л.Ритаровської та поему з присвятою В.Косів, які лунали вперше. Та особлива заслуга автора сценарію проникливого вечора-реквієму О.С.Туз у команді з вчителями НВК ім. В.Труша – З. М. Гладка, А. М. Шпак, О. В. Кушніревич, Л. З. Ритаровська та директор НВК Є. Я. Чернюх.
  Не просто виступали, а переосмислювали  Майдан, Революцію Гідності, війну, оцінювали їх наслідки: з одного боку – піднялася хвиля українського патріотизму, особливого значення набула українська символіка, у моді - вишиванка, чоловіки стають до лав добровольців, волонтери віддають останнє для потреб війська, нового змісту набули слова «Слава Україні! – Героям слава!», з іншого ж  – «Чому вбивці наших дітей не покарані? Чому колісниченки, ахметови прекрасно живуть в Україні? Не подолано корупцію, не досягнуто верховенства права. Чому не звучить повсюди українська мова?  Чому війну не названо війною?  Народ чекав рішучих дій від влади: зупинити війну, реформувати державну систему, підняти економіку. Але переважна частина тилового забезпечення залишається на плечах волонтерів. Люди розчаровані. Гроші знецінилися, ціни зросли.  Доходить інформація, що невідомо, де ті пожертви діваються. Що можна було б уникнути багато смертей, якби забезпечили військо зброєю. Чому так?» - символічно запитував батько загиблого героя.  Наші герої загинули за це, але за них питання задає нове покоління. І прагне не просто почути відповіді, а змінити, досягнути справді вільної України, як  цього прагнули і Герої, котрі стали тепер прикладом – прикладом патріотизму, справедливості, людяності.
  Завершили вечір-реквієм словами: «Ми схиляємо голову перед усіма солдатами, котрі воювали і воюють на сході, перед тими, хто не шкодуючи сил допомагає фронту, а найбільше – перед матерями загиблих героїв, котрі виховали мужніх і сильних духом синів, перед батьками, котрі навчили бути справедливими і не ховатися за спини інших, перед дружинами, сестрами і братами, котрі підтримували їх нелегкий вибір. Ми просимо вибачення у дітей за те, що їх недолюбили батьки. Велике спасибі від імені усіх живучих за те, що найрідніші вам люди віддали своє життя за нас».
  Ми всі зобов’язані пам’ятати і дякувати повсякчас, а ще – довершити розпочату справу творення України нової, світлої, дійсно вільної.

  P.S. Буквально вчора надійшов лист на е-майл НВК ім. В.Труша – кілька слів подяки від дружини Володимира Труша Олени, щирих і теплих:  «Доброго дня колективу НВК. Щиро дякуємо за такий гарний вечір. Дітки дуже талановиті, усі виступи просто чарівні. Ще раз дякуємо за вшанування світлої пам'яті Володі. Із повагою та вдячністю Олена Труш».   Значить,  це потрібно і нам, усім вдячним, і їм, рідним та близьким, - пам’ятати, шанувати і наслідувати. 
  Віра ВЛАСЮК

Переглядів: 166
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 



Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017