Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Газета №42 (№1095) [17]
Газета №43 (№1096) [16]
Газета №44 (№1097) [9]
Газета №45 (№1098) [17]
Газета №46 (№1099) [19]
Газета №47 (№1100) [15]
Газета №48 (№1101) [12]
Газета №49 (№1102) [23]
Дошка оголошень
[08.08.2017]
Запрошуємо на роботу Поварів та помічників повара, офіціантів.
[02.08.2017]
ТЕРМІНОВО здаю в оренду або продам приміщення
[02.08.2017]
Молода сім’я винайме однокімнатну квартиру у Новому Роздолі
[02.08.2017]
КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради запрошує на роботу:
[27.07.2017]
ПрАТ «Роздільський керамічний завод» запрошує на роботу:
[26.07.2017]
Продається двоповерхова цегляна будівля дитячого садочка
[07.07.2017]
Потрібні на роботу охоронники – чоловіки, жінки
[07.07.2017]
Приватне підприємство пропонує постійну роботу
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №49 (№1102)

ШИРОКИНЕ – звитяга і чин бійців легендарного 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії «Аратта» (Герої не вмирають!)

  Минулотижневий  репортаж про перебування репортера «ВР» на військовій базі 8-го батальйону Української добровольчої армії Дмитра Яроша  завершувався словами: «А наступного дня ми разом з групою бійців «Аратти» вирушили у пекельне Широкине – форпост оборони Маріуполя від російсько - сепаратистських банд …(далі буде)». 
  У понеділок ввечері, завершуючи вичитувати  підготовлений до друку текст, не відразу почув дзвінок по-мобільному, але встиг відгукнутися, з радістю помітивши у «віконці» телефона, що дзвонить комбат Андрій Гергерт.
   Вже з перших інтонацій у привітанні легендарного земляка відчув, що там, у Широкиному, щось сталося...І за мить друг «Червень» стривожено і з болем повідомив, що вчора на передовій  лінії зіткнення у кривавій січі з ворожою диверсійною групою загинув ще один Воїн Світла -  боєць спецпідрозділу «Чорний Туман» батальйону «Аратта» Олександр Мороз на псевдо «Лютий» (на фото справа внизу). 
  Не знаю, чи почув мої щирі співчуття комбат (впевнений, що так, бо командир такого рівня нічого не пропускає), але далі друг «Червень» у якомусь трепетному стані сповідальності промовляв у телефоні про втрати батальйону. Слухати було важко і перехоплювало подих, деяких слів не дочував, але не перепитував, аби не перервати зболений голос душі комбата…
   Розмова тривала всього декілька хвилин, але здавалося, що минула вічність. По завершенні довго не міг відійти від почутого. І несподівано прийшла думка: замість підготовленого матеріалу переказати почутий від комбата «Червня» мартиролог «Аратти». Утім, чому мартиролог ? Герої не вмирають! Слово комбату Андрію Червню:

  - Ех, знали б ви, якою людиною був друг «Лютий»!. Познайомився з ним ще на Майдані, звідти разом вирушили на східні фронти боронити рідний край. Олександр Мороз пройшов усі елітні спецпідрозділи добровольчих формувань – «Чорну Сотню», «Золоті Леви», Добровольчий український корпус, останній його особливий загін – «Чорний Туман» 8-го батальйону  Української добровольчої армії Яроша. Як усі великі люди, він був приязним і привітним, але враз ставав крицею, коли йшлося навіть у розмовах про Україну – за неї рідну, поки що незаможну із багатьма недоліками у керівництві, із ще не викоріненою корупцією,   він стояв горою і був безкомпромісним. І вірив – у перемогу над ворогом зовнішнім, а згодом – над ворогом внутрішнім. Із цією незнищенною вірою друг «Лютий» загинув… Вічна йому пам’ять і слава!
   Війна -  це наче мінне поле всліпу, так що без втрат, на жаль, не буває. До пори до часу наші здавалося б до деталей прораховані операції та Божа опіка оминали "Аратту" від втрат. Але потім молох війни  почав забирати у вічність і наших бійців. Загалом на полях під Маріуполем вже загинуло 11 побратимів.  Он, Ви відвідували капличку у розташуванні батальйону - там вони, на фотостенді, як на підбір, мої вірні безстрашні побратими - герої (фото справа вгорі). Я щодня  з ними зустрічаюся, для мене вічно живими, подумки розмовляємо і вивіряємо обставини їхнього… останнього бою, обговорюючи зі сльозами на очах, чи могли вони тоді вижити…Із земляків це Володя Шелудько на псевдо "Карась" та Мар'ян Каптованець на псевдо "Молодий", із побратимів з інших країв держави – це друг «Грін», друг «Вік»... Можу поіменно назвати усіх, хай земля їм буде пухом (далі голос комбата на мить переривається хриплим  покашлюванням і “Червень” мимоволі переходить до сумної статистики втрат)
  Якщо не знаєте, то скажу:  у Широкиному за час проведення бойових операцій з лютого 2014 року  по сьогоднішній день загинуло понад 60 бійців, зокрема, з 37–го  запорізького батальйону, 501-го та   1-го  ДШБ морської піхоти, 131-го і 54-го розвідбатальйонів ЗСУ, добровольчих батальйонів «Азов», «Донбас», «Аратта»... 
  Полеглі бійці -  це мій невщухаючий біль і мій хрест. Я з побратимами проваджав майже усіх  їх ( за незначним винятком, коли не дозволяли особливі обставини) у останню земну путь на їхній Батьківщині, співчував, як міг, сім’ям, рідним, батькам, дружинам , дітям, братам і сестрам. Але хіба можна втамувати словами їхнє горе? Вони ж бо знають, що їхні хоробрі батьки, діти, брати пішли на фронт з доброї волі, з добрим і простим поясненням: «Якщо не я, то хто...?” Тому вони – справжні Герої... 
   Ви ж бачили на вулицях Широкиного розбомблену російською артилерією та «Градами» і випалену дощенту військову техніку, «Крази» та «ЗІЛ»и, у яких смертю хоробрих загинули українські бійці. Їхня смерть не минула намарне – важливий плацдарм, з якого російські окупанти планували широкомасштабний наступ на Маріуполь, ми захопили і досі утримуємо, незважаючи на щоденні обстріли з «арти», рейди до зубів озброєних диверсійно – розвідувальних груп. Тому треба свято берегти світлу пам’ять про загиблих героїв.
   Як собі уявляю, у Заріччі, де придбали занедбану ферму, створимо навчально-тренувальний центр 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії Яроша  з музейним відділенням, куди ми привеземо усю понівечену техніку, біля неї встановимо стенди пам’яті з прізвищами та фотографіями загиблих побратимів. Також привеземо і встановимо простріляні шкільні дошки, журнали та шафки із широкинського садочку, таблички з назвами вулиць, вцілілі залишки конструкцій дитячих майданчиків та спорт таборів тощо.
  Вважаю, що такий Центр виконуватиме важливу  ідеологічну функцію патріотичного виховання молоді, а також практичного навчання інструкторами батальйону підростаючого покоління навичкам сучасного ведення війни та необхідними знаннями: і з психологічної підготовки, і  як вижити в екстремальних умовах, надавати першочергову медичну допомогу тощо.
  Питанням облаштування Центру займаються новороздільські «араттівці» Микола Пшик на псевдо «Офіцер», Іван Василишин на псевдо «Січень», значне сприяння надають підприємці, зокрема, Ігор Ільків, якщо не помиляюся один з керівників новороздільського ТОВ «Енергія – Новий Розділ». А також волонтери, священництво Стрийської єпархії УГКЦ, особливо отці Михайло Ільницький та Ростислав Височан, усі люди доброї волі.
  Це буде нашою шаною відвазі і доблесті наших бойових побратимів, полеглих і живих. Так,   наші бійці, які, як мовили древні пращурі українців русичі, не шкодуючи “живота свого” і в спеку, і в дощ, і в лютий холод протистоять найпідлішому і озброєному найсучаснішою зброєю російському  ворогові, заслуговують не меншого вшанування за свою звитягу, за свій біль, піт, терпіння і сльози. Так, вони невидимі, бо, як казав один кавказький витязь, мужчини не плачуть, вони – сумують. Але ці сльози душі за полеглих, знаю по собі, додають бійцям волі і наснаги у битвах за Україну.
   От нещодавно, 21 листопада, у День Гідності та Свободи президент Петро Порошенко нагородив Дмитра Яроша, мене та ще двох бійців добровольчих формувань орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. І тоді, під час вручення високої нагороди, і тепер повторю: «Це відзнака не тільки моїх бойових заслуг, а всіх бійців батальйону «Аратта». Вважаю, що державних військових відзнак заслуговують чимало моїх побратимів, бійців різних національностей, з якими ризикував життям у чисельних бойових операціях: білорус «Сябр», чеченець «Муслім», вірменин «Горець», новороздільці «Тихий», «Марадона», російськомовний брат з Великої України друг «Мураха».  Якби не загинув друг «Лютий», то назвав би і його. Є й інші достойні бійці, хай береже їх Бог. Декілька слів додам про мешканця Нового Роздолу  Андрія Копичина  (“Марадону”) - старшого командира нашого підрозділу у Широкиному. Друг Андрій досяг такої високої оцінки і довіри командування Української добровольчої армії завдяки проявленій воїнській доблесті,  організаційним здібностям, відповідальним відношенням до військової справи, вірності писаним і неписаним правилам  побратимства, вмінню ефективно комунікувати із командирами підрозділів ЗСУ, з якими "араттівці" протистоять ворогу на ввіреній ділянці фронту. Одне слово, ці якості стали визначальними для призначення друга "Марадони" заступником командира батальйону. Це, до речі, показовий приклад того, чим добробати, армія Яроша зокрема, відрізняються від  Збройних сил. В нас ініціатива бійця всіляко сприяється і оперативно застосовується, якщо вона справді має у плануванні та проведенні бойових завдань коефіцієнт корисної дії. 
  Саме тому ми так чекаємо від Верховної Ради і Президента прийняття Закону “Про Українську добровольчу армію” – армію нового типу, яка в боях підтвердила необхідність такого автономного формування Збройних Сил на кшталт схожих формувань у Прибалтиці, Німеччині.
   А поки що бійці “Аратти” ні на п’ядь землі не відступають від Широкиного, наводячи жах і паніку на ворогів. Кладуть свої буйні голови, але не відступають. Так буде до повної перемоги!
  Наприкінці розмови комбат “Червень” попросив через газету “Вісник Розділля” привітати новороздільців, мешканців міста своєї юності, з Новим Роком і Різдвом Христовим і побажати веселих свят, добробуту, мирного неба).
  Ми передаємо вітання командира 8-го батальйону «Аратта» з Широкиного і від імені городян віншуємо навзаєм: З Новим Роком, друже “Червню”, і відважні “араттівці”, з Різдвом Христовим! Хай береже Вас Бог від ворожих куль, снарядів і підступів. Перемога буде за вами. Христос Рождається!
  Іван БАСАРАБ 

Переглядів: 55
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 



Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017