27-ме сходження на гору Пікуй – радість підкорення - Газета №5 (№1058) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Газета №42 (№1095) [17]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №5 (№1058)

27-ме сходження на гору Пікуй – радість підкорення

  23 січня станиця Миколаїв Пласту НСОУ і «Українська молодь – Христові»  з Нового Роздолу організували і провели 27-ме традиційне сходження на найвищу вершину Львівщини гору Пікуй – 1408,7 м (знаходиться у Великому Вододільному Хребті на межі Львівської та Закарпатської областей) з села Біласовиця Воловецького району Закарпатської області, приурочене 97-й річниці з дня Злуки ЗУНР з УНР.
  Перше сходження з села Верхнього Гусного Сколівського району здійснили гуртківці туристського гуртка «Соколи» Миколаївського районного Будинку школяра  22 січня 1990 року під керівництвом Рибчука Вадима Адольфовича.
З цього часу щороку  проводиться сходження на  вершину, приурочене дню Злуки. Кожен рік погода готує свої сюрпризи для учасників сходження - то сильні замети з низькими температурами, штормовими вітрами, то відлигу, то твердий льодовий наст, по якому треба йти зі спеціальним спорядженням, то підталий сніг,  в який провалювалися до метра, а то й до верхньої тераси вершини без снігу. Два рази вершину не вдалося взяти: одного разу через сильний мороз та високий сніговий покрив вдалося дійти тільки до нижньої галявини на висоті 1050 метрів, вдруге – через глибокий мокрий сніг дійшли до верхньої галявини (1100 метрів), далі штурмова група з відчайдух,  які не хотіли здаватися, пройшла вперед лише  100 метрів і повернулася. Одного року через загальне штормове  попередження та закриття перевалу вже в дорозі довелося змінювати гору для сходження, щоб відзначити день Злуки. Це була найвища вершина Сколівських Бескидів гора Парашка заввишки 1268 метрів. Штурм гори проходив у  сильну снігову бурю, але вершину взяли!
  Були й легкі сходження – по  невеликому снігу на твердому насті за безвітряної сонячної  днини, з температурою, близькою до нуля градусів. Тоді з вершини відкривалися неймовірні краєвиди на Карпати. Цього року вихід на вершину супроводжувався невеликим морозом, до верхньої галявини вітру не було, зрідка  можна було спостерігати саму вершину, вкриту хмарами, так що кінцевої мети походу ми не могли бачити. Вже при підйомі з другої тераси (а їх там три)  піднявся шквальний вітер, який звіяв сніг, залишивши голий льодовий наст, тому чіплятися за нього було важкувато. Від третьої тераси увесь  горб перед вершиною  був вкритий суцільним льодом, тому довелося йти за допомогою навісних перил. Сильний вітер, ви в хмарах, вас обдуває і мало не піднімає в повітря,  і  ви безмірно  щасливі, що підкорили ще одна вершину! І, що ще важливіше, Ви здобули перемогу над собою! Зовсім як у відомій пісні Висоцького:
  Весь світ на долоні. Від щастя німий
  І тільки лиш трохи ти заздриш отим,
  Кого ця вершина чекає  іще в майбутті.

  Майданчик самої вершини замалий для такої кількості людей. Пролунав гімн та молитва «Царю Небесний». Короткі фотосесії  і швидкий бобслейний  спуск донизу.
  Географія учасників сходження щороку  зростає,  до нас долучається все більше учасників з різних куточків області - пластуни з Дрогобича, Сколе, Жидачева, Березини, парафіяни з Квітневого та Трибоківців зі своїм отцем Анатолієм Доманським, туристи-краєзнавці Новороздільського БДЮТ, УМХ зі своїм духівником о. Ростиславом Височаном, Національно-визвольний рух (молодь) з Нового Роздолу, Миколаївська народна Самоборона, волонтери з Києва. Цього разу в сходженні взяло участь 86 учасників. Наймолодшому учаснику сходження Андрію Заболотному 11 років, найстаршому Степану Василишину 53 роки. 
  До нових вершин!
  Микола Гнатів

Категорія: Газета №5 (№1058) | Додав: Roman_Zotenko (22.02.2016)
Переглядів: 38
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016