Воїни-афганці були у перших лавах Революції Гідності, а тепер їх досвід у війні з Росією безцінний. Держава перед ними – в боргу - Газета №7 (№1060) - Архів за 2016 рік - Каталог статей - Редакція газети "Вісник Розділля"
 
Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1054) [7]
Газета №2 (№1055) [7]
Газета №3 (№1056) [12]
Газета №4 (№1057) [22]
Газета №5 (№1058) [22]
Газета №6 (№1059) [11]
Газета №7 (№1060) [21]
Газета №8 (№1061) [20]
Газета №9 (№1062) [24]
Газета №10 (№1063) [16]
Газета №11 (№1064) [18]
Газета №12 (№1065) [18]
Газета №13 (1066) [15]
Газета №14 (№1067) [13]
Газета №15 (№1068) [24]
Газета №16 (№1069) [19]
Газета №17 (№1070) [19]
Газета №18 (№1071) [17]
Газета №19 (№1072) [14]
Газета №20 (№1073) [19]
Газета №21 (№1074) [19]
Газета №22 (№1075) [19]
Газета №23 (№1076) [16]
Газета №24 (№1077) [10]
Газета №25 (№1078) [19]
Газета №26 (№1079) [10]
Газета №27 (№1080) [9]
Газета №28 (№1081) [7]
Газета №29 (№1082) [7]
Газета №30 (№1083) [6]
Газета №31 (№1084) [8]
Газета №32 (№1085) [5]
Газета №33 (№1086) [9]
Газета №34 (№1087) [17]
Газета №35 (№1088) [14]
Газета №36 (№1089) [14]
Газета №37 (№1090) [13]
Газета №38 (№1091) [11]
Газета №39 (№1092) [15]
Газета №40 (№1093) [14]
Газета №41 (№1094) [12]
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2016 рік » Газета №7 (№1060)

Воїни-афганці були у перших лавах Революції Гідності, а тепер їх досвід у війні з Росією безцінний. Держава перед ними – в боргу

  На вечорі вшанування учасників бойових дій  на територіях інших держав «Час і досі не загоїв рани…», який проходив минулої неділі в міському Будинку культури «Молодість», вшановували тих українців, яким у мирний час випало брати участь у бойових діях за межами Батьківщини, хто  виконував інтернаціональний обов'язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В'єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших "гарячих точках». День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав, починаючи із 2004 року, відзначається в Україні 15 лютого. Адже 15 лютого 1989 року закінчилася 10-річна війна, що стала важким випробуванням для багатьох українців. 27 років тому, 15 лютого 1989 року, останній солдат залишив землю Афганістану. 
  Цей день пам’ятний не лише для воїнів-інтернаціоналістів, він особливий для всієї міської громади, яка вдячна за патріотизм, відвагу своїм землякам. Воїни-інтернаціоналісти продовжують виховувати власним прикладом духовну міць і національну свідомість у молодого покоління.  Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров'ю. 
  Про ще одну сумну сторінку нашої історії - брудну, неоголошену афганську війну говорили  щемними віршованими словами та численними фактами ведучі вечора – Ірина Сагало та Ольга Петрів. Та хіба війни бувають чистими? Вони ж усі несуть смерть, каліцтво. Війна одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя сувора арифметика. 
  Про мужність і героїзм воїнів, про гірку печаль невитримних втрат, про молитву за мир на Україні співали й говорили усі виступаючі – Христина Сагало, Настя Петрів, Оксана Мосур, Тетяна Івать, Сніжана Зварич, Іванна та Христина  Досяк, Софія Андрейків, Ірина Жигаль, Наталія Наконечна.
  До присутніх звернувся воєнний комісар Миколаївського районного  військового комісаріату  підполковник  Володимир Зайцев: «Можливо, банальна фраза, але так і є – держава в боргу перед воїнами-інтернаціоналістами, які полягли в далекому чужому Афганістані і які продовжують жити тут, які поряд з іншими патріотами відстоювали мир і на київському Майдані, і на гарячому сході сьогодні». 
  «Воїни-афганці – справжні герої, – продовжив міський голова Андрій Мелешко, – тому їм слід віддати належну славу. На їх героїзмі виросло нове покоління мужніх захисників, які і виборюють волю та незалежність України сьогодні на сході. І перемога буде за нами, адже ми відстоюємо мир на своїй землі».
  Нагородження медалями «25 років виведення військ з Афганістану» проводили міський голова Андрій Мелешко та головний спеціаліст з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці відділу пільг управління соціального захисту населення Ірина Данилів. Олег Перевізник, Роман Маркевич, Ігор Липовий, Василь Герба, Мирослав Галатьо, Петро Качмар, Іван Коваль, Володимир Кузик, Анатолій Мельніков, Олексій Гасин, Ігор Бернатович, Юрій Бублик, Стефан Согуйко, Ігор Андрейців, Володимир Сень, Олександр Шутюк, Ігор Івах, Іван Оленич, Роман Шиманський, Василь Оленський, Володимир Терень, Іван Розлуцький, Михайло Баб’як, Валерій Білинський, Ігор Гніздовський, Микола Гриник, Володимир Геряк, Микола Дмитришин, Дмитро Дудич, Василь  Довженко, Роман Іванишин, Іван Коник, Богдан Кобетяк, Володимир Мисів, Василь Мудрий, Станіслав Сатановський, Микола Пшик, Мирон Николин, Іван Маркевич, Віктор Мачита, Анатолій Майстренко, Євген Труш, Роман Трухим, Володимир Облещук, Василь Тіторенко, Микола Маланяк, Зіновій Коваль, Богдан Сабадашка, Роман Бебкевич, Тарас Пацула, Михайло Трухим, Валерій Ткаченко, Степан Кузишин, Григорій Пашко  – називали прізвища воїнів-інтернаціоналістів, аплодували під час вручення медалей. Щоправда, чимало з них не змогли прийти недільної днини до Будинку культури, оскільки у пошуках роботи багатьох розкидало по світах.
  Військовий комісар одночасно вручив  відзнаку генерального штабу учаснику АТО  Михайлу Олійнику.
А афганець Володимир Кузик зачитав власного вірша – присвяту полеглим і живим братам своїм, усім, хто пройшов пекло афганської війни.
  Зал встав, хвилиною мовчання пом’янувши воїнів, які не вернулися  з Афганістану, залишившись вічно молодими. І наш Новий Розділ свого часу зустрів земляків у цинкових трунах – Роман Герасимів та  Богдан  Лепкий.
Воїни-інтернаціоналісти були свідомими і активними громадянами. І в такі складні для України часи вони  не стоять осторонь. Через 26 років до тих, хто прийшов живим із Афгану – війна повернулась ще більшим страхіттям, адже сьогодні багато хто з них виборює  мир на рідній землі. Ми пам’ятаємо їх на барикадах на Грушевського – знаменита афганська сотня,  і дякуємо кожному, хто, пройшовши пекло в Афганістані, і нині боронить рідну Україну на Донбасі. Серед перших – наш земляк, афганець, який першим піднявся на захист української незалежності, і першим пішов у бій з російським агресором, переконуючи всіх: я вмію, а молоді хай навчаються, загинувши смертю Героя на Луганщині, врятувавши ціною власного життя побратимів, – Андрій Марунчак. «Дотепер не віриться, що його немає серед нас», - пригадував Андрій Мелешко, згадуючи його полум’яні заклики ще під час Революції Гідності: «хлопці, берем автомати і до Києва, скільки можна терпіти….».
  Вічна пам'ять – загиблим та  уклін за мужність і силу – живим. Ясного, чистого неба дай, Господи, всім українцям.   Щоб не доводилося вкотре згадувати трагічні сторінки історії та пошановувати полеглих. 
  Віра ВЛАСЮК

  P.S. Добре починання було приперчене недосконалою організацією вечора пошанування воїнів-афганців: нарікали і присутні у залі, і  згодом читачі у телефонних дзвінках.  Зокрема, це стосується неуточнених списків – зачитали не всіх новороздільців, котрі  виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані, тому навіть присутніх у залі воїнів не назвали, хоча попередньо їм і прийшли запрошення.  Звісно, було неприємно,  висловлювалось незадоволення, неприємний осад залишився.  Через такий недогляд організаторів заходу міський голова змушений був тричі виходити на сцену, щоб вручити заслужені нагороди воїнам. 
Зрештою, загальновідомо, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Але за свої помилки, вважають читачі, організаторам заходу слід бодай вибачитися.

Категорія: Газета №7 (№1060) | Додав: Roman_Zotenko (07.03.2016)
Переглядів: 39
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 



 
Copyright R. Zotenko © 2014-2016