Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Реклама
Дошка оголошень
[23.06.2017]
Запрошуємо на роботу Швей
[21.06.2017]
Продається велика 3х кімнатна квартира на Бамі з хорошим плануванням
[20.06.2017]
Продається земельна ділянка в с. Рудківці Жидачівського р-ну
[20.06.2017]
Сім’я винайме 1- або 2-кімнатну квартиру на тривалий термін.
[20.06.2017]
Куплю "Газель", "Валдай", "Соболь"
[17.06.2017]
На роботу в Польщу потрібні
[14.06.2017]
Пасажирсько-вантажні перевезення
[14.06.2017]
Запрошуємо на роботу
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №18 (№1120) (12/05/2017)

«Галичанин з європейським мисленням»

24 березня ц.р. в «Українській літературній газеті» опублікована рецензія Зої Царенко на книгу Юрія Пригорницького «Галичанин з європейським мисленням». Пропонуємо її увазі наших читачів.

Так називається ця небанальна книжка - нестандартна у літературній царині, до якої належить. Зазвичай мемуари нагадують автобан Гамбург - Берлін: пишуться-бо, як ідеальна асфальтівка, якою летиш, не коливаючись на сидінні, й вона, та рівнесенька дорога, струменить з-під коліс ген за небокрай; так само - монолітно й монотонно, монологічно рухається від колиски до ювілею оповідь якогось NN...
Натомість у виданні, про яке йдеться, текст структурно нагадує вигадливу й вишукану шпалеру, яку складають різнокольорові клаптики. «Різнокольорові» - тому що різняться за настроєм, змістом, характером викладу, підтекстовими рухами думки і - паралельно - невідома чи малоприємна правда «прямим текстом» тощо.
Жанр твору його автор - відомий журналіст, письменник Юрій Пригорницький, визначає також, сказати б, не конвеєрно: «мемуарно-публіцистичний портрет діяльного українця на зламі епох». Влучна формула як для такої підкреслено еклектичної речі.
Зрештою, хто ж цей «галичанин з європейським мисленням»? Це світла в нашій темній політиці постать - Михайло Васильович Гладій, колишній віце-прем’єр-міністр України з аграрних питань та голова Львівської обласної держадміністрації в пору (перша половина 2000-х років), ознаменовану історичним візитом Папи Римського Івана Павла II до України, зокрема до Львова та Києва. Відповідальним тоді за прийом понтифіка був саме М.Гладій. Відповідні епізоди в книжці передають той градус напруження, прискорений пульс сердець, з яким «львівський штаб» готував гідний прийом такої видатної, ба більше, воістину святої людини.
Пройшовши величезний трудовий шлях від рядового ветеринарного лікаря до першої особи в українській аграрній сфері, М.Гладій як керівник галузі також зробив максимум можливого, піднявши її, як то кажуть, із колін і, зокрема, добившись зростання виробництва зернових удвічі. І це лише протягом одного року! Дав агропромисловій царині такий потужний заряд кінетичної енергії, що й надалі сільгоспвиробництво лише нарощувало і нарощувало обсяги продукції. Чим не Герой України! Віктор Ющенко в пору, коли ще не став президентом, який так розчарував усіх, зазначав, що роботу Гладія «можна було розписати на діяльність кількох урядів, разом узятих. Робота Михайла Васильовича в (Ющенковому - З.Ц.) уряді дала йому можливість вийти з Кабміну через парадні двері»...
Праця Михайла Васильовича на різних посадах (а їх у нього було стільки - голова обертом іде...) вельми цікаво й різнопланово, з публіцистичними, філософськими відступами-роздумами і Гладія, і журналіста відображена в книжці. Мемуарний портрет вийшов і іронічним (взяти, приміром, назву одного з розділів - «Будова комунізму імені дивізії «Галичина», або Тваринницький комплекс суворого режиму»), і трагічним, і драматичним - вражають оповіді про матір Гладія Марію, яка нажахала червоних «освободітєлєй» Галичини своєю категоричною відмовою вступати до колгоспу, та про батька, якого посеред білого дня викрали гітлерівці для рабської праці в Німеччині і про долю якого майже до самого кінця II світової не знала родина.
Книжка жодною мірою не ретушує, не підмальовує рожевими тонами дійсність. І водночас - це вельми оптимістичний твір. Взяти хоча б сторінки, при­свячені дружині героя Тетяні. Сибірячка. Закохався в неї у далекому Омську під час навчання у тамтешньому ветеринарному інституті. Правдами-неправдами вирвався з Сибіру (де, будучи молодим «вузівським» випускником, встиг успішно побороти масові хвороби і падіж худоби в своєму першому колгоспі), привіз на рідну Львівщину юну дружину, яка вельми успішно оволоділа українською мовою, ба більше - стала переконаною патріоткою України...
Я поцікавилася у Ю. Пригорницького: «Як сталося, що Ви як прозаїк звернулися саме до М. Гладія?»
Мені він ще з часів нашого «дистанційного» знайомства заімпонував як активний обстоювач і вершитель реформ. А передусім - як один з рідкісних винятків  «у верхах»: не брав участі в різного роду корупційних «оборудках», скандальних «схемах»... М. Гладій - це справді європейський рівень, приклад західного стилю і змісту поведінки урядовця.
Життя перетнуло наші шляхи. Маю за честь періодично потискати хліборобську долоню цієї людини.
Одного дня спало на думку: чому б не спробувати написати про Михайла Васильовича книгу? Або радше - допомогти йому висловити в розлогому нарисі-портреті те найголовніше, що викристалізувалося в його свідомості й душі, все, що хвилює нині цю людину, щиро перейняту долею рідної країни.
Я сказав йому про свій задум, але категорично і твердо попередив, що не відливатиму в бронзі людину-монумент, діяча-меморіал, який, мов робот, говоритиме холодні комп’ютерні фрази. Подбаю натомість, щоб М.Гладій постав перед читачем живою людиною з її щирими емоціями.
Гладій не заперечував, спокійно (на мій подив) підтримав задекларований підхід, і ми протягом 2015 р. зустрічалися в його директорському кабінеті в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України.
Михайло Гладій - академік і став ним не лише завдяки своїм досягненням у теорії, а й практичним звершенням...
Спрага пізнання привели М. Гладія в науку, де він, унікальний спеціаліст із сільського господарства, успішний новатор, заслужено став академіком. Поклик змін на краще вивів його в аграрїї-практики, де він зробив так багато, що жодними посадами чи орденами не виміряти... До речі, щодо нагород для людини, яка стільки зробила для Вітчизни, держава була надто скупою. Збагнути це годі. (Цікаво й трішки гірко, що організаторську працю і взагалі натуру й ідеали Михайла Васильовича належно оцінила інша держава - Ватикан - удостоївши М. Гладія рицарського титулу)...
Загальна канва «Галичанина з європейським мисленням» - це біографічна послідовність у викладі фактів життя видатного аграрія і неабиякого патріота України (націоналізм-бо його реалізується завжди не в «солов’їних руладах», а в конкретиці корисної для всього рідного народу праці хлібороба») та їх аналізі. Цікаво, що кожен період цього життя хронологічно збігається з певною епохою в житті України - як у складі СРСР, так і після виходу з імперії зла. Тож кожен з розділів починається стислим переліком подій відповідної доби.
Головне ось що. Ця, така багата на знахідки у формах і манері подачі матеріалу книжка, все ж цікава передовсім своїм змістом, яким вважаю збережений для нащадків час, що в ньому жив і працював академік М.Гладій. А ще духовний зміст внутрішнього часу цієї людини, завжди прискореного биття її небайдужого серця.
Зоя ЦАРЕНКО

Переглядів: 11
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 




Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017