Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Реклама
Дошка оголошень
[23.06.2017]
Запрошуємо на роботу Швей
[21.06.2017]
Продається велика 3х кімнатна квартира на Бамі з хорошим плануванням
[20.06.2017]
Продається земельна ділянка в с. Рудківці Жидачівського р-ну
[20.06.2017]
Сім’я винайме 1- або 2-кімнатну квартиру на тривалий термін.
[20.06.2017]
Куплю "Газель", "Валдай", "Соболь"
[17.06.2017]
На роботу в Польщу потрібні
[14.06.2017]
Пасажирсько-вантажні перевезення
[14.06.2017]
Запрошуємо на роботу
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №1 (№1103)

«Добре жити, коли можна подорожувати»

  Побачити світ - мрія кожної людини. Пізнати в цьому світі щось нове і досі незвідане, збагатити себе новими відчуттями і враженнями – завжди   неймовірно спокусливо і цікаво. Здійснити надзвичайно захопливу й цікаву екскурсію історичними  та культурними місцями мали нагоду учні Новороздільського НВК ім. В.Труша разом з вчителями та батьками (всього 35 осіб)  напередодні католицького Різдва в рамках програми «Обдарована молодь», вирушивши у подорож до древніх міст Польщі – Кракова  та Освенціма. 

  Схилити голови перед пам’яттю тисяч невинних жертв фашистського режиму  під час  Другої світової та великої вітчизняної воєн група новороздільців прибула до парку пам’яті Аушвіц-Біркенау  польського міста Освенцім, що розташоване на віддалі майже 70 км. від Кракова. Проходячи через ворота з написом «Аrbeit Macht Frei» («Праця робить вільним»), до болю знайомим майже кожному з воєнних фільмів та кінохронік, відчувалось, як холод пробігав  по тілу. Адже відомо, що концтабори Освенціма – це місце мученицької смерті мільйонів людей у період Другої світової війни і найбільший гітлерівський концтабір на окупованій території Європи, у якому здійснювалися плани знищення інших націй, здебільшого євреїв, поляків, українців, ромів (циган), румунів, яких звозили сюди з різних країн. Саме тут, в Освенцімі, проводилися найстрашніші експерименти над людьми. За час існування тільки цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн. людей. За загальними даними, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 млн. дорослих, стали 1,5 млн. дітей. Атмосфера парку-пам’яті Аушвіц важка і гнітюча. Він обнесений довкола колючим дротом, тут рядами стоять вимурувані з червоної цегли невеликі блоки, у кожному з котрих, за словами екскурсовода, вміщалось до кількох сотень полонених, і з кожного боку, куди б не кинув погляд, на тебе дивляться численні сторожові вежі. Ґрунтові доріжки між блоками, на котрих навіть і донині не пробивається жива зелена трава, добре втоптані знесиленими ногами мільйонів голодних і виснажених каторжною роботою людей, що виходили сюди на ранкову і вечірню повірку. Експонати музею відображають реальні події того страшного часу. В усіх експозиційних залах чути різноманітні мови екскурсоводів – польська, німецька, англійська, російська, українська, чеська, італійська. І море людей з різних країн, різних континентів, різного віросповідання і різних культур. Адже усі, як і ми, приїхали побачити і зрозуміти одне - знищення  однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших націй повинно  завжди служити всім народам застереженням про небезпеку, яку несе  у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість, а також жадоба до загарбання інших земель і територій, диктатура і бачення себе вищим за інших.  Неможливо зрозуміти сучасний світ без глибокого знання історії нацистсько-німецького Освенціма. У одному з експозиційних залів читаємо слова Джорджа Сантаями: «Ті, хто не пам’ятає минулого, приречені його пережити знову». Ніщо не повинно стерти із нашої пам’яті події, які нам принесли керівники  фашистського Рейху. Ніщо не повинно стерти  пам’ять про загублені людські життя у газових камерах і крематоріях, про знищених голодом багатьох тисяч  маленьких дітей, гарних молодих жінок, сильних чоловіків і добрих літніх людей! Ніщо не повинно стерти із нашої пам’яті злочини фашизму на нашій землі і в усьому світі! І всі ми повинні про це пам’ятати.
   Після табору Аушвіц І переїжджаємо автобусом до ще одного концентраційного табору - табору смерті Біркенау, що розміщений біля  широкої сітки залізничних колій, що сходилися сюди в один вузол з майже усієї Європи. Величезна територія вкрита дерев’яними бараками. У 1942 році на околиці Освенціма з метою розвантаження перенасиченого основного табору був побудований другий концтабір –Аушвіц-II-Біркенау. Біркенау був набагато більшим за Аушвіц І, крізь його ворота пройшло набагато більше людей. Сюди їх звозили на вірну смерть. Місткість газових камер Біркенау дозволяла спалювати понад 20 тисяч жертв кожного дня. До сьогодні збереглося лише декілька блокгаузів і руїни крематоріїв, де масово знищували людей у газових камерах. Заручниками концтабору стало і понад 14,5 тисяч вихідців із території України. Андрій Ющенко, батько Президента України Віктора Ющенка, також знаходився в Аушвіці в Stalag 4-b. Його табірний номер 117654 був вибитий зліва на грудях. Збереглася довідка про роботу Андрія Ющенка за межами табору на роботодавця «204» та його заробіток «на користь табору Аушвіц» однієї рейхсмарки, де є його підпис. У кінці 1944 року українських політичних в'язнів перемістили до концтабору в Маутгаузен-Ґузен-Ебензее (Австрія). Польща в знак пам'яті жертв в Освенцімі заснувала музей у 1947 році. Території колишніх концтаборів Aушвіц-Біркенау занесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. На місці поспішно ліквідованих газових камер Біркенау споруджено меморіальний комплекс, що містить пам'ятні послання 20 мовами світу, у тому числі й українською. Щороку табір приймає понад мільйон відвідувачів. 27 січня в Україні будуть відзначати День пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенціумі.
  Після Освенціма наш маршрут пролягав до дивовижного міста польських королів і колишньої столиці Польщі - древнього і прекрасного міста Краків. Зі “столичних” часів в Кракові збереглося безліч пам’яток, по суті все місто – одна велика визначна пам’ятка, яку не обійти за кілька днів.
  Підіймаючись вгору крутими схилами кріпосного валу Вавельського замку, що величаво стоїть на пагорбі над Віслою, у якому за його довгу історію встигло пожити багато королівських родин, натрапляємо на скульптуру величезного дракона, котрий кожні декілька хвилин випускає з пащі вогонь і котрий  є символом міста Краків. Існує місцева красива легенда про дракона, що докучав місцевим жителям і з’їдав гарних дівчат. І король Крак, на честь котрого і названо місто Краків, пообіцяв віддати свою улюблену доньку в дружини тому рятівникові, котрий знищить дракона. Сміливець знайшовся, причому переміг він дракона за допомогою хитрості й хімії, змішавши сірчане дихання дракона з водою, від чого той і загинув. Сміливець одружився з донькою короля, ще й  отримав чоботи зі шкіри дракона. А в пам’ять про злого дракона люди збудували величезну статую дракона, біля котрого збираються туристи, щоб подивитися, як з його пащі щокілька хвилин вилітають клуби вогню. 
  Красою епохи ренесансу вразив усіх нас Вавельський королівський замок. Ми ніби опинилися у часі пишних королівських балів і от-от мали стати свідками появи короля і королеви та їхньої свити на балу в дивовижному внутрішньому дворі, прикрашеному анфіладою  балконів та арок, розмальованих фресками древніми майстрами-художниками. У Вавелі можна було б провести не одну годину, розглядаючи кожну найдрібнішу деталь, але екскурсоводові доводилося підганяти наших занадто уважних та зацікавлених екскурсантів, бо потік туристів був надзвичайно великий і затримуватись надовго просто не було змоги. До замку прилягає Вавельський кафедральний собор, що є не лише прекрасною історичною пам’яткою, але й діючим костелом, а також національним пантеоном, де поховані польські королі, національні герої та поети. Тут зберігається багато надзвичайно цінних предметів, пов’язаних з коронацією польських королів та королев, ритуальні предмети багатьох архієпископів та предмети, подаровані храму знаменитими аристократами і меценатами.  Тут, у тьмяно освітленій невеличкій залі, стоїть мармуровий саркофаг, у якому спочиває  тіло колишнього президента Польщі Леха Качинського та його дружини Марії Качинської, що трагічно загинули у авіакатастрофі під російським Смоленськом. Вавельський кафедральний собор упродовж століть залишався центральним місцем богослужінь для польської знаті та королів. Тут правив свої богослужіння Кароль Войтила-Ян Павло ІІ до обрання його вищим сенодом Папою Римським. Велич і краса собору заворожує усіх, хто переступає його поріг, золотою інкрустацією образів і божественних скульптур, красою древніх полотен та гобеленів. Відомо, що кошти на побудову Вавельського кафедрального собору збирали майже з цілої Європи. На одній із стін бачимо пожертви від городян і вельмож з усього світу, серед яких є і пожертви від славних городян Львова. Звідти ми потрапили в саме серце Кракова - на Ринкову площу, яка чимось нагадувала нам до болю рідний Львів та львівську міську ратушу. Посеред Ринку – пам’ятник Адаму Міцкевічу, теж дуже схожий до нашого львівського, під яким всі традиційно домовляються про зустрічі.  У центрі Ринкової площі розташовані торгові ряди Сукеніце. Тут ми спробували придбати сувеніри у місцевих майстрів, не забуваючи при цьому торгуватись. Наприклад, вироби з бурштину, дерева, художня вишивка, картини, магнітики або прикраси вражали своїм різноманіттям і не надто вже високою ціною. Ринкова площа є однією з найбільших площ Європи, а першим, що впадає в очі туриста, є фантастичний Маріацький костел з двома стрімко здійнятими в небо вежами. У вікні однієї з них щогодини висовується позолочена труба  і починають литися звуки хейналу, але кожен раз трубач не дограє мелодію, вриваючи її на половині ноти. Якщо вірити ще одній  легенді, то в XIV столітті тодішній “колега” цього трубача першим помітив  наближення до міста орди ворогів, попередив городян хейналом, але дограти його не встиг – горло йому пронизала татарська стріла. Сьогодні трубач, звичайно ж, не корчився, роблячи вигляд, що його підстрелили – навпаки, весело посміхався і махав нам рукою з висоти башти, як і всім  туристам, які товпилися на площі. Збудований у готичному стилі костел  нас вразив позолотою дорогих релігійних полотен, багатством та надзвичайною красою. А проходячи повз центральний автовокзал Кракова, не можна було не помітити його неймовірну схожість з Львівським оперним театром.
   Не обійшлося й без відвідування великого торгового центру - Краківської Каскади, де вітрини манили всіх передріздвяним знижками та хорошими пропозиціями. Повсюди  в місті вирувала святкова різдвяна атмосфера – море яскравих гірлянд та вогнів, жваво розвозили туристів брички, запряжені ошатно прибраними кіньми, що весело вибивали копитами по гарно вимощеній бруківці. А в  носі аж крутило від запаху смачних ковбасок, що  пеклися просто неба на центральній площі міста, запашної кави та смачних краківських бубликів.  Отак швидко й непомітно, але дуже цікаво спливав час нашого перебування в Польщі. Сповнені приємних вражень, ми поверталися додому. Хочеться вірити, що це була наша не остання подорож до цього чарівного міста, котрому присвоєно звання Міста європейської культури, а центр Кракова внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, і він дійсно є містом, до котрого хочеться повертатися знову й знову. 
  Оксана Туз, заступник директора з навчально-виховної роботи  НВК ім. В.Труша

Переглядів: 20
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 




Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017