Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Газета №22 (№1124) (9/06/2017) [10]
Газета №23 (№1125) (16/06/2017) [8]
Дошка оголошень
[07.07.2017]
Потрібні на роботу охоронники – чоловіки, жінки
[07.07.2017]
Приватне підприємство пропонує постійну роботу
[04.07.2017]
Продаю! Земельну ділянку в с. Тужанівці
[23.06.2017]
Запрошуємо на роботу Швей
[21.06.2017]
Продається велика 3х кімнатна квартира на Бамі з хорошим плануванням
[20.06.2017]
Продається земельна ділянка в с. Рудківці Жидачівського р-ну
[20.06.2017]
Куплю "Газель", "Валдай", "Соболь"
[17.06.2017]
На роботу в Польщу потрібні
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №22 (№1124) (9/06/2017)

Відкритий лист-відповідь на «Відкритий лист-звернення до священиків і парафіян...

Слава Ісусу Христу!
Любі брати і сестри, звертаюся до всіх вас, а особливо до тих парафіян, які написали того листа-звернення до священиків і парафіян.
Пишу цю відповідь з власної ініціативи, бо промовчати на такі закиди, підозри і нісенітницю щодо церкви і її служителів не можу. Тому буду давати відповідь-роз’яснення згідно Святого Письма. Почну словами св.ап.Павла: «Все писання-надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.»2 до Тимотея 3,16-17.
Отже, почну з того, як ви акцентували, що отця Миколу Міджака було покликано з Росії. Ви добре знаєте, який тоді був час. Наша Церква була у підпіллі, і тому не було в Україні греко-католицьких семінарій, де би могли вільно навчатися богословських наук. А ті, що були, це семінарії Московського патріархату. Та Господь кличе до служіння у різні часи, і ти йдеш за тим покликом, не зважаючи на обставини і час. Бо це-солодкий поклик Господа. Я сам особисто знаю священиків, які з самого дитинства чули цей поклик і йшли за ним, не звертаючи уваги на комуністичний режим, що просто гнобив і наш народ, і нашу церкву, і все наше духовенство, яке було у підпіллі, ставлячи за мету все знищити. Бо як казав один безбожний лідер цього тоталітарного режиму М.Хрущов: «Я вам покажу останнього священика по телевізору». Не знаючи(бо це від них просто закрито) слів Господа: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.» єв.Матей 28,20. Тому ці священики їхали і поступали у ті семінарії, де можна було здобути таку освіту, та цілковито і повністю будучи відданими своїй вірі, обряду, і рідному українському народу. І хоча намагалися кого залякати, кого завербувати, однак вони не здавалися, і це я вам засвідчую словами одного священика, а мого духівника, що як вони натерпілися, та ні на що не звертаючи і нічому не піддаючись, залишилися вірними своєму обряду і своєму народу. Коли впав комуністичний режим (розвалився СРСР), Україна стала незалежна, а церква вийшла з підпілля, то ті сини свого народу вернулися у лоно рідної, Української греко-католицької церкви. Отож і так само о. Микола Міджак вернувся на свою рідну землю, на служіння Богу.

Перейду до наступного пункту, де тих декілька людей, просто не усвідомлюючи свого вчинку, нахабно кидають підозру на о. Миколу про утворення Парафіяльної ради, цитую: «Десь у листопаді 2015 року о. Микола оголошує, що, мовляв, з ініціативи(або вказівки) владики у нашій парафії має бути утворена Парафіяльна рада.» Автори листа цитують: «Нам видається дивним, що владика(у чому ми дуже сумніваємося)обрав саме нашу парафію, бо у інших церквах такі парафіяльні ради не створювались.» Так от скажу вам, шановні, що ви помиляєтеся, та це ще м’яко кажучи, бо це просто наклеп на священика і Владику, мовляв це з власної ініціативи, без благословення Владики. Та ні, я стаю на захист, бо чую ниций і брудний наклеп, у якому ви очорнюєте священика в очах усіх парафіян і всіх, хто читав статтю у газеті. Ой бідолашні, це страшна, страшна річ із вашого боку, бо ви ще й прикликаєте словами: «Бог нам свідок». Оскільки, я сам є дяк, правда, не з церкви Різдва Пресвятої Богородиці, та з Новороздільського деканату. І скажу ствердно, що 16.03.2017р.Б.,у м. Новий Розділ у Будинку культури було одноденне зібрання, де проводили курси-лекції представники з єпархії з благословення Владики, які проводив канцлер Стрийської єпархії о. Володимир Ждан. Від кожної парафії були представники в особі дяка, паламаря, старшого брата або голови церковного комітету. Про що ви можете пересвідчитися у них самих. Та можна було просто-напросто, коли вже перевіряється якась інформація, подзвонити чи приїхати особисто в Стрий, в єпархію, і спитати про це нововведення, де б вам(і я вас у цьому запевняю) дали б усю вичерпну відповідь щодо того питання. Та ні, так ви не вчинили. А те, що ви були у Стрию і у Львові і не почули у тих церквах від парафіян, що таке парафіяльна рада і що вони про це не чули, то я вам вірю і поясню, чому не чули. Наша Стрийська єпархія, а то Львівська єпархія, і десь швидше це вводиться, а десь пізніше, тим паче, це великі міста і справ там у священиків більше; та що обов’язково там це буде, то я вас запевняю. Адже це наше давнє і вже призабуте, повторюсь чому, через той режим, який намагався усе знищити, а натомість ввів, чого ви, напевно, і не знаєте(а можете про це спитати у священика, чи у семінарії, чи у монастирях)так звані» десятки чи двадцятки», а що це таке?-Так от, я вам скажу. Тоді у цей час у тих церквах, у яких було дозволено священикам служити, КДБ, якщо це була мала церква, призначали 10 чоловік, а якщо велика – 20 чоловік (що називається церковна десятка або двадцятка), які складалися з людей далеких від Бога і духовності. Вони призначалися для контролю у церкві, щоб слідкувати, чи не має якихось національно-патріотичних настроїв, і був свій так званий скарбник, щоб контролювати усі доходи. І тут нічого дивного, бо це просто узурпатори. А скажу коротко: це велика тема обговорення. Парафіяльна рада-це наше українське, що було з давніх-давен і до часів, коли главою нашої Церкви був блаженної пам’яті митрополит Андрей Шептицький. Це коли у церкві від чоловіків обирали старшого брата, від жінок – старшу сестрицю, а главою парафіяльної ради був священик даної церкви. І все було мирно, злагоджено і без зайвих запитань, у чому ви можете пересвідчитися, запитавши старших людей, а ще такі є; та із історії нам це відомо. А про цю вашу позицію, що у церкві священику потрібний, цитую: «будівельний загін з лопатою і сокирою, а жінки прибирати приміщення», це вже взагалі – сором з вашого боку. Якщо це ваш такий підхід і ваша філософія до праці у церкві, то мені шкода вас. І скажу чому: я сам працював на будівництві храму Пресвятої Богородиці, працював з радістю, з якимось таким внутрішнім захопленням, що я спричиняюся не тільки фінансово до побудови храму але й фізично. А робив різну роботу: і цеглу складав, і дошки перескладував, і замітав, і як установлювали головний купол а на ньому хрест, брав особисто у тому участь із багатьма, вже на даний час покійними людьми. Вічна їм пам’ять. Атмосфера між нами була надзвичайно мирна, дружелюбна, незважаючи на вік, бо кожен розумів, що робить для церкви(закладає свою цеглинку) для будови нашого храму. І так було колись, ви тільки спитайте старожилів, що для них означало-будівля храму(а такі люди у с. Гранки-Кути ще є). Усі разом дружньо: і старші, і хлопці, і дівчата, з великим піднесенням працювали, бо розуміли, що це-Храм Божий, це-Дім молитви» Дім Мій, 
Домом Молитви назоветься для усіх народів» єв.Марко 11,17. А главою завжди і усюди на будь-якій парафії був священик, бо інакше і бути не може. Адже у школі-директор, у лікарні-головний лікар, у спортзалі-тренер, у автобусі-водій, та це так, до прикладу. І те, що ви кажете, цитую:» церква відділена від держави». Церква ніколи не підпорядковувалась державі і ніякій іншій установі, бо Церква це-Тіло Христове, де видимий глава церкви – Папа Римський(на даний час Папа Франциск). Бо сам Господь Ісус Христос сказав: «ти-Петро (скеля), Я на цій скелі збудую Мою Церкву, й що ворота пекельні її не подолають» єв. Матей 16,18. А ап. Петро в свою чергу цей провід передав своєму наступнику і так до сьогоднішнього дня обирається на конклаві (Папа) як видимий глава Христової Церкви, де з’їжджаються усі кардинали і у цілком закритому приміщені у молитві, у великій Божій благодаті, за надхненням Святого Духа обирають представника на цей провід(а ознакою, що обрали є те, коли йде білий дим, і на даний момент це є 266 Папа.

А ще дійти до такого розуміння про устрій церкви, що це, цитую: «СИСТЕМА», це вже зовсім, як би це вам сказати,-брак духовного розуміння. Бо система є у бандитських кланах, система є у якихось спец організаціях, система була у безбожному комуністичному режимі. А Церква- це Дім молитви, де збираються усі на молитву і прославу Господа. Адже всі ті, хто присутній у храмі, – вірні християни-це і є Церква. А ваше хибне розуміння, цитую: «то це ми ж їх найняли для обслуговування духовних потреб пастви.» Найняли?!, ви знаєте, вибачте, але вам справді бракує розуміння, бо це темнота такі слова. Наймитами та кріпаками ми були до 1861 р., коли була у нас панщина. А священик – це не той, хто на ваше розуміння наймається, це людина, покликана Богом, бо священиче і монаше служіння-це покликання, а не наймитство людьми чи хотіння самої особи. Тим більше він проходить як семінарист студії(навчання),де після завершення, якщо він добре, гідно пройшов цей вишкіл, після розмови з єпископом, і коли владика бачить у цьому семінаристі правдиве покликання, то аж тоді благословляє на уділення св. Таїнства священства. І це св. Таїнство уділяється певним чином(обрядом) у церкві, рукоположенням рук єпископа на даного кандидата після прочитання молитов і, що найголовніше, під благодаттю Святого Духа. Тому це і є одне з семи таїнств св. Церкви. І не людьми священик наймається, а єпископом даної єпархії призначається на місце служіння(парафію). Бо найняти чи найнятися зараз я можу до когось на роботу, а тут усе відбувається з Божої Волі.
Тепер щодо того, як ви кажете, цитую: «Тарифів?» Вибачте, але тарифи в нас у комунальних послугах на газ, воду, електроенергію, опалення. Де ви, коли не оплатили, то вам призупинять можливість користування цими послугами. А в церкві для порядку зазначена «Треба»(тобто: похорон, хрестини, шлюб, освячення дому, могили...) Та тут якраз найголовніша помилка, бо у церкві, коли людина не має коштів, може підійти до священика і про це сказати. Повірте мені, що служитель піде назустріч, а кажу це з упевненістю, бо я сам дяк, і коли приходжу на парастас чи псалтир і бачу, що там вдовиця з дітьми, чи сироти, або сім’я воїна, або сім‘я, яка тривалий час виснажена фінансово затяжною хворобою покійного(ої), просто від себе не беру 
грошей (офірую). І в тому для мене великий приклад мого духівника і тих священиків, з якими я служу на даний момент, і з якими я до того служив. Я бачив, як вони це щиро від себе робили і старались це робити в тайні. 
А тепер щодо того, що ви згадали про ті гроші які не надходять до церковної каси з різних треб, як от, наприклад: похорон, хрестини, шлюб, освячення дому, могили. То я вам скажу, у чому ви помиляєтеся і чого просто не розумієте. Скажу вам спершу словами Святого Письма: «Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять зі святого і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника. Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити.» 1. до Корінтян 9,13-14. Так і у Старому Завіті, якби ви читали, а я вам це дуже раджу(та і взагалі читати завжди, бо Святе Письмо-це Слово Боже), яке навчить, врозумить, просвітить і наведе на правду. Зокрема, книгу Левіт усю, книгу Второзаконня, Числа 18 глава уся, де ви знайдете і зрозумієте, як це ще тоді було установлено Господом Богом, коли приносили жертву всепалення на жертовник Господеві, то частина з тої жертви була Богом приписана священикам. І ці закони, настанови були дані Господом Богом Мойсеєві на горі Синай, коли Господь вів ізраїльський народ із Єгипту у землю обітованну. Так от, уділення таких треб, які ви перечислили, – це частка священика, як і дяка і паламаря(бо дяк і паламар – це прообраз служіння Левітського, які також жили зі святого, Господом установленого). Та повторююсь, це не тарифи, бо є різні життєві випадки, і всі все розуміють, бо кожен із нас проживає одне і те ж саме життя і одні і ті ж самі проблеми, нестатки(у кожного свої) і буває по-різному, тому завжди все вирішується, кажу це з власного досвіду, і з досвіду тих священиків, з якими я служу.

А от щодо того, коли людина жертвує на храм, чи кидає у скарбоньку на храм, чи це таца, то скажу вам ствердно, ці гроші завжди підраховуються, записуються суми і ретельно розподіляються на потреби даного храму. Чи то електроенергія, опалення вода, свічки, ладан, вино до Причастя, чи це те, що відноситься до будівництва і оздоблення храму, і багато чого іншого, – то цього священик ніколи не бере, це брудний наклеп, бо те, що жертвується на храм, це пожертва (офіра) того жертводавця Господеві, і священик сам це право захищає. Бо я був свідком однієї події, не буду називати імен (з певних причин), де священик зловив скарбника на тому, що той крав зі скарбоньки гроші і не одноразово. І той священик, щоб у цьому переконатися, помічав гроші і таки переконався, аж тоді відсторонив його (і скажу, що зробив він це благородно, спокійно, віч-на-віч, прямо в очі сказавши). Цей чоловік уже помер, і нехай йому Господь простить цей гріх, бо ж ви знаєте, хто носив із собою скарбоньку і крав з неї (Юда), і як він закінчив своє життя. І тому священик веде ці справи, а що десь призначають касира, то це через те, що у священика і крім того багато справ, однак це прямий обов’язок служителя. І скажу вам, що це тяжкий гріх – звинувачувати і кидати наклеп, підозру на священика, служителя Господнього, бо кожен із нас відповість сам за себе: я, як складав ту жертву, а вже священик, – як розпоряжався нею. Наведу вам приклад із Св. Письма:» Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачивши, Він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, і сказав:» Істинно кажу вам що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозтва свого поклала весь свій прожиток, який мала».єв.Лука 21,1-4. Отож, перечитайте і вдумайтеся, Господь не переймався тим, хто над тою скарбонькою головний і як вони розподіляються, бо знав, що це обов’язок одних і не затримав ті дві останні лепти, всього денного прожитку тієї вдови, ні, Господь Ісус, як Бог, дивився у серце, на сам намір, як та вдова складала цю пожертву, і це до сліз вражає, така свята жертовна доброта. Чого і всім нам, дай Боже.

І ви тут сказали, що іконостас не викликає захоплення?! Та я вам скажу, якби ви знали ці канони написання ікон і розмальовки фресок, то ви б не казали цього, бо іконостас зроблений на високому рівні і цілком канонічно. А такого, як ви казали «фірма», цього не має, спитаєте чому? Бо багато тих, що пишуть ікони, далекі від канонічного розуміння написання ікон, а священик, маючи духовну освіту і знаючи ці канони написання ікон, цим сам і займається. Бо от, як наприклад, малюють ікону Божої Матері з Ісусом Дитятком у Вифлиємі, а кругом берези, ну які ж там берези? Або як написали ікону Воскреслого Ісуса Христа без ран на руках, ногах і без пробитого боку, а це колосальна і грубоканонічна помилка. Тому священик їздить, і сам обирає майстрів(іконописців). Приглядається до їхніх робіт, підкореговує під час виконання роботи, ну і звичайно, домовляється. Та якщо йде якась знижка, то він той залишок кладе до каси. Потрібно зрозуміти: це священик і це-служіння Богу, і тут ми повинні відкинути підозру і недовіру, бо таким чином тяжко грішимо на нашого священика(наставника): «Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи,- бо це для вас не корисно.» до Євреїв 13,17.
І тому все, чим вони займаються, над чим поставлені до цього служіння і в тому, щоб обирати, як прикрасити храм і біля храму, ми просто повинні чисто, совісно і свято довіряти їм, бо інакше бути не може. Це як наприклад: я Господа Ісуса Христа Воскреслого не бачив,- а просто вірю, бо це як Господь сказав ап. Томі: «Побачив Мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» єв. Йоан 20,29. Як вірю у Святу Тройцю; у рай для добрих, а пекло для лихих; у воскресіння мертвих і в суд над усіма народами, і в життя вічне. І додам з ваших слів, самі ж знаєте, який великий наш храм, та я щиро радію, бо бачу, яка колосальна робота зроблена і то як?! Яка плитка, які світильники, які розписи у святилищі. Кивот і Престіл, а на ньому антимінс (мощі святого) освячується єпископом зразу, бо інакше служіння проводитись не може. А те, що ви маєте на увазі, освячення всього храму-буде обов’язково, просто чекають, щоб завершити іконостас і найважливіші частини храму.
І ще один закид щодо всіх служителів при церкві, цитую: чому в оголошуваному переліку жертводавців не чуємо прізвищ та імен священиків, дяків, паламарів? Даю вам відповідь: і цим вам відкрию трохи таємне, як усі служителі поводяться. Почну з себе: так, коли приходять збирати на храм, ми даємо і записують прізвище. 
І це добре, бо це для порядку, та коли я іду в храм чи монастир, чи їду десь на прощу, то складаю пожертву просто без прізвища (раб Божий), ім’я і все. І бачу, і знаю, як роблять священики пожертви: одні приймають бідних, їм допомагають, хворих підтримують фінансово, семінаристів, які вчаться. Інші їдуть як капелани на Схід. І яку колосальну жертву там складають, декотрі, коли їдуть в іншу країну, також на служіння, після повернення складають свої пожертви і підтримують своїх близьких і співслужителів і не афішують цього. І тому, так, як я сам служу у церкві, знаю точно і з певністю, як о. Микола складає пожертви, і не раз допомагав у різних ситуаціях і неодноразово. І нехай мені вибачить о. Микола Міджак з родиною і ті жертводавці, які це зробили та я сказати змушений при такій ситуації, а саме: звертаюся до тих людей, які цей лист-закид написали, придивіться і побачите у Святилищі: з лівого боку на стіні нижче написаних слів:» за вас ламається на відпущення гріхів…» і ікони Ісуса Христа, на якій Господь подає чашу учневі, нижче написані імена жертводавців. І так само з правого боку. Дивіться обережно, схаменіться і наверніться, щоб не було з вами як написано у Св. Письмі, де св. ап. Павло промовляє до юдеїв словами пр. Ісаї: «Добре прорік був Святий Дух через пр. Ісаю до батьків ваших кажучи: піди до цього народу і скажи: ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. Бо серце цього народу затовстіло, й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима і вухами, щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб Я не оздоровив їх. Діяння апостолів 28,25-27. І цей перелік жертводавців нескінченний, бо вони просто-напросто йдуть словами Господа: «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця Вашого, що на небі. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.» єв. Матей 6,1-4. І пригадаю вам слова Господа Ісуса: «Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока,-а он же колода в твоїм оці. Лицеміре! Вийми спершу зі свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.» єв. Матей 7,1-5. І як кажуть святі отці: ніж маєш дати і судити потім цілий рік: що, куди і як, то краще не давай і не суди, щоб не було тобі в осуд.
А що найголовніше, щодо цього вами написаного з усякого роду підозрами на священика, який молиться за всіх нас, скажу вам словами Ісуса Христа, коли сказав апостолам, пославши їх проповідувати Благу вість: «Хто слухає вас, Мене слухає, а хто гордує вами, Мною гордує; а хто гордує Мною, гордує Тим, Хто послав Мене.» єв. Лука 10,16. Таким чином, скажу вам, тим, хто писав того листа, навіть не кажу, а раджу вам!, і просто закликаю вас: покайтеся щиро і висповідайтеся з того вчинку, а Господь, як Благий і Чоловіколюбець, простить вам, якщо приступите зі скрушеним серцем. Бо скажу вам по собі, мій початок молодості був далекий від правильного способу життя, вже не кажу про духовність. Та постійна і ревна молитва моєї бабусі, моїх батьків і рідних до Господа Бога за моє навернення, була почута Господом. Бо Господь зі Свого Милосердя дав мені ласку сповіді і каяття і так навернув мене з тої лихої дороги.
Тому раджу вам: від щирого серця, поки ще є час, щоб потім вже не було пізно, покайтеся, приступіть до сповіді.» Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчиняють.» єв. Лука 11,9-10
Спаси і сохрани нас, Господи!
Микола Шевченко

Переглядів: 43
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 




Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017