Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Газета №22 (№1124) (9/06/2017) [10]
Газета №23 (№1125) (16/06/2017) [23]
Газета №24 (№1126) (23/06/2017) [15]
Газета №25 (№1127) (30/06/2017) [15]
Газета №26 (№1128) (7/07/2017) [15]
Газета №27 (№1129) (28/07/2017) [12]
Газета №28 (№1130) (4/08/2017) [13]
Газета №29 (№1131) (11/08/2017) [11]
Газета №30 (№1132) (18/08/2017) [13]
Газета №31 (№1133) (25/08/2017) [7]
Газета №32 (№1134) (1/09/2017) [14]
Газета №33 (№1135) (8/09/2017) [14]
Газета №34 (№1136) (15/09/2017) [15]
Газета №35 (№1137) (22/09/2017) [21]
Реклама
Реклама
Дошка оголошень
[19.10.2017]
КУПЛЮ ГОРІХИ НЕ ЧИЩЕНІ. ДОРОГО
[18.10.2017]
Запрошуємо на постійну роботу ► швей ► чоловіків і жінок в розкрійний цех.
[18.10.2017]
Запрошуємо на роботу Продавців
[13.10.2017]
ТзОВ «НВП Корпорація КРТ» м. Новий Розділ Потрібні на роботу (досвід роботи не обов’язковий)
[13.10.2017]
КП «Розділжитлосервіс» потрібен на роботу
[11.10.2017]
ПРОДАМ ДАЧУ -  "Роздольне", 6 соток (земля приватизована)
[03.10.2017]
У місті Новий Розділ проводиться безкоштовна імунізація (вакцинація) домашніх тварин проти сказу
[29.09.2017]
Ремонт комп’ютерної техніки! Все для комп’ютерів!
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №25 (№1127) (30/06/2017)

Як 90-літній Іван Войцехівський горбик-спотикач біля «Вопака» зачистив...

Минулого спекотного вівторка у обідню пору вкрай поважного віку пан неквапливо із лопатою в руці підійшов до модерної зупинки, що побіля «Вопака», і зусібіч обсервувавши майже закам’янілу купу землі впереміш  із шутром, яку майже рік тому залишили після встановлення даної  «малої архітектурної форми»  працівники чи то комунального господарства, чи то ТОВ «Енергія – Новий Розділ»,  стиха промовивши «Боже, помагай!», взявся за зачищення цього «курганчика» безгосподарності. Горбик-спотикач, як вже  встигли прозвати цей рукотворний витвір новороздільці, тому що частенько перечіплялися через нього і незлим-тихим словом «сповідали» призвідців цього бардаку, виявився надто міцним, щоб сивочолий газда зрушив його з першого разу. Тому старенькому доводилось по декілька разів «відколювати» лопатою шматки брил і так, раз по раз, руйнувати моноліт горбка. Піт заливав очі і збивався подих, тому аксакал робив короткі перерви. І знову брався до роботи... (див. фото).

Поруч туди-сюди снували у справах городяни, мимохіть торкаючись поглядом літнього трудяги, мабуть, вважаючи його працівником  якогось підприємства. І ніхто так і не розпізнав у спітнілому та помітно виснаженому від важкої роботи дядечкові відомого новороздільця, ветерана РДГХП «Сірка», громадського активіста, учасника національно-визвольних змагань, поета, члена хору політв’язнів та репресованих Івана Войцехівського, 90-річчя якого гучно відзначалося в лютому цього року (докладно про непростий життєвий шлях цієї потужної особистості було описано у публікаціях «Життя  небайдужого серця: 90 зим у долі Івана Войцехівського» («Вісник Розділля», №5 від 10 лютого 2017 р.) та «Іван Войцехівський: громадянський чин Людини великого призначення» («Вісник Розділля», №7 від 24 лютого 2017 р.).
 Це той самий Іван Фердинандович, який після здобуття Україною державності  послідовно турбував міську владу усіх каденцій, аби вона ретельно займалася міською господаркою,  аби в місті було чисто і охайно. Пригадується, що навіть на ювілейному вшануванні, де були присутні міські очільники, які щиро вітали з поважним віком відомого новороздільця, Іван Фердинандович у подячному слові не втримався і попросив урядників, щоб вони постаралися усунути названі ним побутові недогляди. Ще й навів вислів колишнього свого начальника з РДГХП «Сірка»: «Ми вершимо великі справи, але «горимо» на дрібницях. А вони також важливі».
 Звичайно, мабуть, вони прислухалися у чомусь до побажань новороздільського довгожителя. От тільки  клятого горбика - спотикача так ніхто і не прибрав. Але ж скільки вже сигналізував, куди тільки можна, Іван Фердинандович, нагадуючи про необхідність «зрізати» цю ганьбу,  проте за 5 останніх місяців після ювілею «курганчика» так і не знесли...
І минулого спекотного вівторка терпець у Івана Фердинандовича увірвався: після скромного обіду, подякувавши, як зазвичай, Господу Богу за хліб насущний, ветеран праці та визвольних змагань зважився, якщо зважити на його поважний вік, на відчайдушний вчинок – самотужки зачистити горбик-спотикач. Ще подумки обміркувавши свої фізичні сили та трішки покректавши, старенький одягнув  лляну сорочку на короткий рукав, міцніше підперезав ременем «робочі» штани та підшукав на балконі гострішу лопату. Перехрестившись та попросивши у Всевишнього сил, зачинив двері квартири, що в будинку неподалік «Вопака», та й рушив до горбика-спотикача. І заходився його руйнувати, бурмочучи під ніс гострі шпильки на адресу тих, хто після встановлення зупинки залишив таку пакість. 
«Лупайте сю скалу...» , усміхнувшись у високості улюбленому українському генієві Івану Франку, подумки промовляв Іван Фердинандович, а далі знову збивався на «прозу», в рамках пристойності лаючи усіх капарників , хто сті-іі-льки часу не зумів ні прибрати, ні бодай організувати знесення «курганчика». Це ж скільки минуло після встановлення зупинки? Майже рік, майже вік, якщо згадати, що Івану Фердинандовичу пішов 91-й.
...В такому дискурсі із Каменярем, «тими капарниками»  та розкопуванням «скали» і застав пана Войцехівського, свого давнього знайомого, майже земляка, бо ж він уродженець села Млиниська  Жидачівського району, а я і мої батьки з Голешева (якщо човном чи поромом перебратися через Дністер на наш берег, то це зо 3,5 км).  Додам, що пана Івана шаную не тільки як Людину великого призначення, як автора злободенних публікацій у «Віснику Розділля»,  а і за те, що він дуже любить моє село. Після повернення із остарбайтерської неволі, будучи учасником підпілля, пан Іван частенько навідувався у Голешів. І як зізнався мені років зо 5 тому Іван Фердинандович, його «приязнь» до Голешева пояснюється двома речами – гарною особливою українською мовою селян та гарними сільськими дівчатами. От, що є, то є...
Отож, побачивши шановного ветерана за незвичною роботою, підійшов до нього і побажавши «Дай, Боже, щастя!», зголосився трохи допомогти помітно втомленому вуйкові Івану. Іван Фердинандович, упізнавши та з гумором промовивши «От, що земляк, то земляк...», захекуючись, передав лопату. «Лупайте сю скалу...», пригадуєш, земляче, Каменяра...», - просвітлено промовив Іван Фердинандович, спостерігаючи, як продовжую його трудову естафету. Утім, довго «продовжувати» мені Іван Фердинандович не дав: подякувавши за підмогу, знову взявся до роботи, підкресливши, що все, що почав, має довершити сам...
Скільки ж то добрих справ вже звершив 90-річний  Іван Фердинандович, розпочатих ще в юні літа! Начебто непомітних справ людської небайдужості та гідності, але таких потрібних, а тому вражаючих! 
З роси Вам і води, пане Войцехівський!
Іван БАСАРАБ

Переглядів: 19
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 



Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017