Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Газета №22 (№1124) (9/06/2017) [10]
Газета №23 (№1125) (16/06/2017) [23]
Газета №24 (№1126) (23/06/2017) [15]
Газета №25 (№1127) (30/06/2017) [15]
Газета №26 (№1128) (7/07/2017) [15]
Газета №27 (№1129) (28/07/2017) [12]
Газета №28 (№1130) (4/08/2017) [13]
Газета №29 (№1131) (11/08/2017) [11]
Газета №30 (№1132) (18/08/2017) [13]
Газета №31 (№1133) (25/08/2017) [7]
Реклама
Дошка оголошень
[15.09.2017]
КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської  міської ради запрошує на роботу:
[06.09.2017]
В Новороздільську ДЮСШ  потрібен тренер з волейболу (хлопці)
[01.09.2017]
Запрошуємо на роботу
[30.08.2017]
Куплю "Газель", "Валдай" або "Соболь"
[30.08.2017]
У кафе-бар «У Расіма» (м. Новий Розділ, пр.. Шевченка, 15) Потрібні на роботу:
[23.08.2017]
Молода сім’я винайме квартиру у Новому Роздолі.
[08.08.2017]
Запрошуємо на роботу Поварів та помічників повара, офіціантів.
[02.08.2017]
ТЕРМІНОВО здаю в оренду або продам приміщення
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №28 (№1130) (4/08/2017)

Наклепи Валєрія Жмайла на новороздільців, які допомагали йому в усьому, це наче плювати у криницю, з якої п’єш воду

Після публікації у минулому числі «Вісника Розділля»  матеріалу «Як «іудушка Валєрій Жмайло» із Дебальцевого «віддячив» новороздільцям за хліб – сіль і щиру допомогу та підтримку» до редакції звернулося чимало городян і попросили докладніше поінформувати, яким чином цей авантюрист опинився у Новому Роздолі, як йому вдавалося ошукувати городян. Саме тому репортер «ВР» звернувся за коментарем до начальника міського Управління соціального захисту населення Галини КАЛІНЧУК, яка не тільки неодноразово зустрічалася і спілкувалася із Валєрієм, як кажуть, за посадою, а й бачила цього «переселенця» з екрана телевізора, коли він, мабуть, і не підозрював, що є на світі таке місто Новий Розділ.

- Отже, оскільки читачі просять надати більше інформації про Валєрія, який, утікши у «ЛНР», у брехливий спосіб зробив наше місто сумнозвісним у соціальних мережах, чи не могли б Ви, окрім офіційних даних, надрукованих у минулому числі «ВР», поділитись власними враженнями від спілкування з цією особою?
- Мабуть, розпочну з того, що і досі не можу забути  щемного репортажу, показаного у січні 2015 року одним із центральних телеканалів у вечірньому випуску: на київському вокзалі тендітний і миловидний 20-річний Валерій Жмайло проникливо оповідав репортеру про свою гірку історію переселенця з тимчасово окупованих територій Донбасу, який, не сприйнявши створені на штиках російської армії та  місцевих колаборантів так звані «ДНР» та «ЛНР», здійснив ризиковану для життя втечу з рідного Дебальцевого у столицю. Причому сором’язливий хлопчина  ненав’язливо акцентував, які він переніс  випробування, взявши на свої тендітні плечі непосильну ношу: зумів переконати і вивезти   із собою у Київ хвору на онкологію бабусю та молодшого на п’ять років брата Івана. А коли кореспондент запитала сміливця, мовляв, тобі зараз  так важко, то, можливо, слід поклопотати у соціальних службах, щоб бабусю прилаштувати у якийсь будинок для людей похилого віку, щоб було легше з братом вирішувати свою долю у скрутних обставинах, то Валерій із  мученицьким виразом стиха, але чітко промовив, що він сам подбає про бабусю, бо після смерті матері Галина Василівна стала для нього та братика відданою і ласкавою берегинею, якій він усім зобов’язаний, тож буде   все життя опікуватися нею та Іванком, як би йому важко не було. І додав, що раду собі дасть, оскільки закінчив у Дебальцевому кулінарне училище, тож має професію і  своїми руками зароблятиме засоби до існування: може варити, готувати, мити і прибирати і багато чого іншого. Зізнаюся, я настільки перейнялася тим сюжетом, що перше, що я зробила наступного дня на роботі, то зібрала колектив і розповіла працівникам про  гідність і самопожертву сиротини із Дебальцевого. І згодом ми усі  дуже втішилися, коли дізналися, що через декілька днів – у лютому -  Валерій Жмайло із бабусею та братом прибули у Новий Розділ як особи, переселені з тимчасово окупованої території України (небезпідставно підозрюю, що цей сюжет дивилася і Ірина Михайлівна, яка і зателефонувала на вказаний номер у репортажі ТБ і запросила дебальців’ян у наше місто).
 Пригадую, що на той час, коли вони приїхали у Новий Розділ, то в міському Управлінні соцзахисту вже було зареєстровано 115 осіб-переселенців, з них – 17 дітей. Додам, що тоді на сході вирувала   кривава війна, щодня гинули українські військові, добробатівці і мирне населення, а ті, хто не захотів жити в ярмі самопроголошених проросійських режимів так званих «ДНР» та «ЛНР», покидали з розпачем рідний край і тимчасово селилися там, де їх приймали, зокрема, і в Новому Роздолі. Ми щиро переймалися усіма «переселенцями», намагалися нікого не залишити поза увагою, прислухалися до їхніх побажань. Звісно, в першу чергу намагалися влаштувати у ДНЗ діток прибульців, хоча тоді була гострою проблема вільних місць у садочках. А дітей шкільного віку  скеровували на навчання у ЗШ №3, СШ №4, у НВК ім. Володимира Труша. Відзначу, що перших переселенців, зокрема, кримчан, у місті прийняло Товариство допомоги полякам «Велике серце», очолюване Едвардом (нині покійним) та Мирославою Томецькими. Отже, починаючи з  2016 року, частина переселених з тимчасово окупованої території України осіб проживала у згаданому «Великому серці», у гуртожитках політехнічного коледжу, Новороздільського професійного ліцею та  ліцею будівництва та побуту. А решта – самостійно  знімали квартири, селилися у родичів, якщо такі були. Одне слово, в нас тоді було гаряче і якось родинно: в Управлінні вони, як кажуть, днювали і ночували, але ми усіх намагалися влаштувати якомога краще, як людей, яких спіткали важкі життєві випробування, які покинули рідні домівки і потребують підтримки. Звичайно, в межах можливостей.

- А чи можете конкретніше пригадати, як появився у Новому Роздолі сумнозвісний авантюрист Валерій Жмайло?
- Як зазначала вище, мабуть, до цього спричинилася Ірина Токар, на той час працівник міського Центру зайнятості, чуйна і зичлива людина. Імовірно, вона також, як і я та інші телеглядачі, дивилася цей щемний сюжет і зателефонувала на контактний телефон і запропонувала Валєрі і його рідним прихисток у Новому Роздолі. Отже, по приїзді у Новий Розділ Валєрій, як передбачено відповідними інструкціями, навідався з необхідними документами в Управління соцзахисту для реєстрації і повідомив, що його, бабусю та брата Івана зголосилася прийняти мешканка міста П., яка живе у приватному будинку по вул. Зеленій. Нагадаю, що у таких випадках створена розпорядженням міського голови від 15.04.2014р. №69 робоча група для вирішення проблемних питань, пов’язаних з тимчасовим перебуванням на території міста Новий Розділ громадян, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції,  обов’язково здійснює огляд вказаного житла, щоб перевірити, які житлово-побутові умови пропонується для «переселенців». У акті зазначено, що необхідні умови створені. Отже, наступного дня в Управління знову навідався Валєрій Жмайло і запропонував, якого роду діяльністю він міг би зайнятися, щоб заробити засоби, щоб утримувати бабусю та брата. Зокрема, повідомив, що він вміє смачно готувати страви, тому може готувати для працівників недорогі обіди. Звичайно, ми вирішили, що треба підтримати таку пропозицію Валєрія, поки він не влаштується на якусь роботу. І практично усі працівники Управління в нього купували обіди – чебуреки, вареники, пиріжки, пельмені. І не тільки ми –  казали, що страви у запопадливого юнака замовляли і працівники Центру зайнятості, банків та інших установ. Так тривало зо 3 місяці, мабуть. А потім, якщо не помиляюся, за сприяння Ірини Токар, Валєрія Жмайла включили у проект з надання кредиту для здійснення підприємницької діяльності особам, які зареєстровані у Центрі зайнятості як безробітні. Отже, йому було надано кредит, який Валєрій використав для оренди частини приміщення косметичного салону по пр. Шевченка та відкриття кафе-бару. Пригадую, що дебальцівський переселенець запросив працівників Управління соцзахисту на урочисте відкриття власного «бізнесу», ми, звісно, прибули з подарунками, щоб підтримати ініціативного юнака. У наступні дні агітували знайомих відвідати бар Валєрія, щоб таким чином він мав, як кажуть,  побільше виручки. Десь так через місяць Валєрій з невідомих причин охолов до цієї підприємницької діяльності. Потім, подейкують, він працював у кафе одного підприємця офіціантом, але проявив себе не з кращого боку, тож співпраця невдовзі припинилася.
 А потім нам стало відомо, наскільки витончено і цинічно від виманював чималі кошти від головної його покровительки у Новому Роздолі та її батька, інших довірливих людей.
Десь восени 2016 року Валерій Жмайло вигадав чергову легенду: з печаттю невимовного страждання повідомляв знайомих і незнайомих городян, що він важко онкохворий і  збирає кошти на проведення такого-то числа операції у Львові. Звичайно, звертався і до працівників  Управління соцзахисту. Уявіть, яким було наше здивування, коли наступного після зазначеного ним «дня важкої операції»  він з’явився в Управлінні без будь-якої пов’язки та супроводу і  почав  просити поселити його та його куму  Олену з донечкою в гуртожиток. Хоча цей прихід після «операції»  насторожив працівників управління, проте ми і цього разу пішли йому на зустріч, поселивши в гуртожитку міського професійного ліцею. Як зазначалося вище, Валєрій Жмайло з кумою та її донечко раптово покинули Новий Розділ 3 лютого цього року. І ось нещодавно він у ефірі студії телебачення так званої «ЛНР» заявився із брудними наклепами на Новий Розділ та його мешканців. Ми справді від побаченого і почутого Валерієм пережили шок.  
Це ж якою черствою треба бути людиною, щоб верзти таку брехню. Це наче плювати у криницю, з якої п’єш воду. Бо новороздільці, яких знаю особисто і була свідком їхнього доброчинства, безкорисливо і щиро допомагали цьому, як виявилося, пройдисвіту. Хай Бог боронить від таких «переселенців».
Розпитував Іван БАСАРАБ

Переглядів: 17
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 


Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017