Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Газета №22 (№1124) (9/06/2017) [10]
Газета №23 (№1125) (16/06/2017) [23]
Газета №24 (№1126) (23/06/2017) [15]
Газета №25 (№1127) (30/06/2017) [15]
Газета №26 (№1128) (7/07/2017) [15]
Газета №27 (№1129) (28/07/2017) [12]
Газета №28 (№1130) (4/08/2017) [13]
Газета №29 (№1131) (11/08/2017) [11]
Газета №30 (№1132) (18/08/2017) [13]
Газета №31 (№1133) (25/08/2017) [7]
Реклама
Дошка оголошень
[15.09.2017]
КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської  міської ради запрошує на роботу:
[06.09.2017]
В Новороздільську ДЮСШ  потрібен тренер з волейболу (хлопці)
[01.09.2017]
Запрошуємо на роботу
[30.08.2017]
Куплю "Газель", "Валдай" або "Соболь"
[30.08.2017]
У кафе-бар «У Расіма» (м. Новий Розділ, пр.. Шевченка, 15) Потрібні на роботу:
[23.08.2017]
Молода сім’я винайме квартиру у Новому Роздолі.
[08.08.2017]
Запрошуємо на роботу Поварів та помічників повара, офіціантів.
[02.08.2017]
ТЕРМІНОВО здаю в оренду або продам приміщення
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №30 (№1132) (18/08/2017)

Уклін батьківській землі…

«Зустрічайте нас, Карпати –
Наші гори віковії.
Будем землю цілувати
І пороги тії…»   
(Мирослава Олійник).

Зустрічали і вітали Карпати учасників «Бойківської Устріцької ватри» вже 17-ий раз. Три великих автобуси везли їх на рідні прабатьківські землі, які знаходяться тепер за кордоном – у Польщі. Але щороку, за традицією, члени громадської організації «Суспільно-культурне товариство «Устріки», до якого входять багато новороздільців під керуванням Люби Лагодик, організовують спільну поїздку саме в цю місцевість, тобто в Устріки Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства, звідки 1951-го року було примусово виселено найбільшу чисельність бойків (понад 30 тисяч). Товариство «Устріки», яким незмінно керує Віктор Козоглодюк, налічує біля 900 членів із усього західного регіону України. «Ватра» скликала своїх людей і з Києва, Івано-Франківська, обласного Миколаєва та інших міст України. Осередок цієї Громадської організації знаходиться в місті Миколаїв. Віктор Козоглодюк походить із родини переселенців, тому біль та смуток втрати рідного куточка передався батьками і йому… 
Історія – це та ниточка, яка супроводжує кожну свідому людину протягом всього її життя. Недарма сказав Максим Рильський: «Хто не знає свого минулого – той не вартий майбутнього». А історія переселених бойків – особлива. Вони втратили не тільки своє роками надбане матеріальне становище, а й зазнали глибоких моральних переживань, пов’язаних з родинними трагедіями. За часів радянського союзу інформація про «витівки» влад приховувалася, як і була заборона відвідувати покинуті землі. Чому? Та тому, що «верховоди» боялися повернення українських людей на ці землі, де вже проживали поляки.
Цьогоріч наша поїздка співпала із важливою подією: відкриття та посвячення в місті Літовищі (пол.Lutowiska) Бещадського повіту Хреста і пам’ятного Знаку-каменя українцям, примусово виселеним із цієї місцевості 1951-го року внаслідок так званого «обміну територіями» між СРСР та РП (на фото внизу). Під керівництвом громадської діячки у середовищі депортованих українців киянки Наталі Кляшторної, за кошти депортованих та їхніх нащадків, вимріяний задум вихідців із цих територій нарешті здійснився. «В пам’ять про наших батьків – нащадки виселених бойків», – викарбовано трьома (польською, українською та англійською) мовами на граніті. Ми слухали промови причетних до цієї події поважних осіб як з української, так і з польської сторін, заключними словами яких був наголос на поєднанні двох країн-сусідів. Нашим акордом лепти в честь пошанування виселених предків було покладення вінка. Цікавим аспектом під час посвячення був несподіваний приліт журавлів, які закружляли над нами, наче душі тих, хто вже ніколи не повернеться у рідні бескидські краї. Вони, мабуть, дякували за незгасаючу пам’ять своїх нащадків… 
Мене зворушив виступ мешканця Літовищ, який, приїхавши з Товариством «Устріки», вперше через 66 років, ступив на цю землю після переселення 1951-го року. Іван Воляр пам’ятає своє виселення, адже йому було сім років і вже закінчив перший клас: «В той день купався з хлопцями на річці, коли почув голос: «Іване, Іване! Біжи швидко додому!..». То я побіг. Прибігаю – а на подвір’ї стоять машини, на які складають все майно, яке виносили з дому. «Запхали» й мене – і ми поїхали… Доїхали до залізничної станції і все перемістили туди. У вагоні нас було чотири сім’ї із всім господарством. Їхали ми цілий тиждень і прибули на Херсонщину… Мама і шестеро дітей опинилися на чужині. Пам’ятаю, як ми робили з глини «цеглини» для хати. А мама працювала на комбайні помічником. Нас не покидала думка повернення на захід, і мама пішла просити у керівництва дозволу на виїзд. А виїзд усім був заборонений. Але, видно, керівник влади мав добре серце і сказав: «Дозволу я вам не дам, бо не можу, але їдьте самі…». Так ми опинилися спочатку на Самбірщині, в селі Ралівка, а я, волею долі, зараз проживаю у Дрогобичі на Львівщині. Сьогодні я бачив здалеку нашу хату, але не осмілився ступити на подвір’я»… Розмовляючи, пан Іван сказав, що хоче приїхати ще раз, щоб походити по вигонах за селом, де ганяв із друзями і, можливо, зайде на своє подвір’я…    
Програма «Бойківської Устріцької ватри» продовжилася відкриттям виставки у світлинах з історії діяльності Товариства «Устріки», яка поєднувала в собі й виставку художніх виробів і вишиванок. Але найголовнішим дійством можна назвати запалення ватри, яка є символом пам’яті про тих, хто силоміць був вирваний з корінням чудових карпатських земель… Згуртовані, поєднані спільною метою товариства з двох сторін кордону – «Устріки» з України та «Устрики» з Польщі. 
Наступав вечір, іскри вогню злітали до карпатського неба, звідки зорі дивилися і слухали спогади та пісні очевидців переселенської трагедії та їхніх нащадків. Слова привітання промовили керівники двох товариств – Віктор Козоглодюк та Стефанія Гаврилець. Вони ще раз підкреслили, що дружня співпраця сприяє зміцненню відносин людей, які, незважаючи на пропливаючі роки, діляться своїми проблемами, тривогами, планами… Всіх присутніх захоплювали виступи таких колективів: народний фольклорний ансамбль «Берездівчанка» із села Берездівці (на фото зверху), фольклорний ансамбль «Устрічани» з міста Миколаїв, зразковий ансамбль «Намисто» зі Львова та дует бандуристок  у складі Оксани Шпирко й Надії Краївської з Нового Роздолу; вокальні ансамблі «Сьпіванка» із села Мокре та «Лем Ми» з села Команьча (Польща). 
Свої вірші читали відомий львівський поет-пародист Іван Гентош та Мирослава Олійник. Всім запам’ятається ще й неперевершений ді-джей Андрій Максимович зі Львова. Але будь-який захід у великій мірі залежить від ведучих, на яких нам повезло: Оксана Столиця зі села Жолобок, що біля Устріків, та Андрій Місюрак із міста Новий Розділ. 
Традиційно, дружина Віктора Козоглодюка привезла спечений вдома коровай, який «ішов» по колу і всі відщипували шматочок, об’єднуючись у ще тепліший гурт. Спасибі пані Марії! 
Шанованим гостем цьогорічної Ватри був голова товариства «Любачівщина» Богдан Парадовський зі Львова. Він поділився своїми роздумами: «Наша історія – трагічна. Але якою вона б не була – ми мусимо знати її, пам’ятати й шанувати. Мої батьки були виселені «добровільно-примусово» в 1946-му році. Батько походить із села Криве на Любачівщині. Виселяли нашу родину, коли йому було 16 років…».
Не менш важливим був і наступний день поїздки: відвідання штучної водойми Соліна, яке для багатьох наших екскурсантів було першим. Велич загаченої води глибиною 30 м та протяжністю 25 км захоплювала, але одночасно й породжувала смуток, адже під воду «лягло» сім бойківських сіл та частина Карпат. Та найбільшою подією цього дня було вручення тетраподу церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Устріках Долішніх, якого виготовив майстер-умілець із Жидачівщини Ігор Кузицький. Це вже другий подарунок пана Ігоря церкві, а перший – процесійний хрест, якого він 2014-го року витесав теж власними руками. Священик Микола Костецький щиро подякував за величний тетрапод Ігорю Кузицькому та всім, хто допоміг його доставити з України. 
Зворотня дорога «устрічан» була сповнена свіжих вражень від «Ватри», а також від нових знайомств один з одним. Протягом двох днів не стихала найголовніша пісня Товариства – гімн «Рідні Бескиди», слова якої написав Віктор Козоглодюк, а музику створив Андрій Грицко.
Принагідно, слід подякувати людям, котрі фінансово допомогли поїздці на 17-ту «Бойківську ватру» до Польщі – це Мирослав Лепкий, Андрій Цюра, Віктор Балик, Ігор Медвідь, Василь Созоник. Всі події та факти знимкував незамінний наш фоторежисер Михайло Кіндій із Миколаєва.   
Мирослава Олійник, журналіст

 

Переглядів: 9
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 


Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017