Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Газета №22 (№1124) (9/06/2017) [10]
Газета №23 (№1125) (16/06/2017) [23]
Газета №24 (№1126) (23/06/2017) [15]
Газета №25 (№1127) (30/06/2017) [15]
Газета №26 (№1128) (7/07/2017) [15]
Газета №27 (№1129) (28/07/2017) [12]
Газета №28 (№1130) (4/08/2017) [13]
Газета №29 (№1131) (11/08/2017) [11]
Газета №30 (№1132) (18/08/2017) [13]
Газета №31 (№1133) (25/08/2017) [7]
Газета №32 (№1134) (1/09/2017) [14]
Газета №33 (№1135) (8/09/2017) [14]
Газета №34 (№1136) (15/09/2017) [15]
Газета №35 (№1137) (22/09/2017) [21]
Реклама
Реклама
Дошка оголошень
[13.10.2017]
ТзОВ «НВП Корпорація КРТ» м. Новий Розділ Потрібні на роботу (досвід роботи не обов’язковий)
[13.10.2017]
КП «Розділжитлосервіс» потрібен на роботу
[11.10.2017]
ПРОДАМ ДАЧУ -  "Роздольне", 6 соток (земля приватизована)
[03.10.2017]
У місті Новий Розділ проводиться безкоштовна імунізація (вакцинація) домашніх тварин проти сказу
[29.09.2017]
Ремонт комп’ютерної техніки! Все для комп’ютерів!
[20.09.2017]
Робота. СТО «MAKTEST Дизель Центр» потребує на роботу
[20.09.2017]
КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради запрошує на роботу:
[06.09.2017]
В Новороздільську ДЮСШ  потрібен тренер з волейболу (хлопці)
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №34 (№1136) (15/09/2017)

Володимир Труш. Хто віддав своє життя за Україну– вічно живий!

Володимир Труш народився 10 вересня 1977 року в Новому Роздолі. 
Минулої неділі, 10 вересня, у день своїх уродин Володя, який мав би з рідними відзначати своє 40-річчя, зібрав їх, рідних, близьких, друзів, на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря. Тихий сум впереміш з відвертими слізьми, спогади років викладацької праці і героїчних воєнних днів, а над усім – пам’ять, вдячність і невидима присутність Героя, українця, патріота, сина, батька, друга....
Разом з батьками, сім’єю, друзями віддали честь нашому земляку  і  НВК імені Володимира Труша, школа, у якій навчався Володимир Васильович, у якій формувався його світогляд і яка нині з честю носить його ім’я. Директор НВК ім. В.Труша  Б.І.Токар, відкриваючи лінійку пам’яті Героя,  згадав і про день 40-річчя Володимира Труша на його могилі, і про численних вдячних друзів, які й донині відчувають його дух та незвичну харизму, і про шкільні роки Володі та особливу місію учнів НВК, яких щодня при вході до гімназії зустрічає усміхнений портрет В.Труша, як приклад для наслідування, як спомин про героїзм, як нагадування бути справжніми Людьми і Українцями.  
Гімн України, тужлива хвилина мовчання, проникливі слова, щира молитва – НВК пошановувала свого Героя.
Отець Степан Попко  згадував про розмови з Володею, який  думав поступати у семінарію: «Але він сягнув  вищого.  Володимир хотів вчити, що каже серце і що каже душа. Кожного разу приходив і говорив, як любить свою  професію, своїх учнів, свою державу. І коли прийшов час,  він, незважаючи на те, що інші викладачі відмовилися, пішов в ЗСУ. Бо хто ж, як не я, говорив В.Труш.  Він подав приклад, як не тільки на слові любити Україну, а як на ділі  ми маємо любити нашу державу. На жаль, немає сьогодні якоїсь державної програми, яка би вчила, як ми маємо любити свою державу, як це роблять інші народи. Цього вчить нас подвиг Володимира Труша. Ми маємо бути горді, що ми  українці. Ми вшановуємо пам’ять Володимира Труша,  викладача, вчителя і воїна, який віддав своє життя у 38 років. Це приклад любові. Бо Ісус Христос казав: немає більшої любові,  як хто своє життя віддає за своїх друзів. Він віддав – за  друзів, за батьків. за сім’ю, за всіх нас, щоб  ми нині стояли під теплим сонечком і ясним небом. Нехай світло пам’яті живе в наших серцях. І його посмішка на портреті нагадує нам всім, що ми маємо любити Україну так. як любив її Володимир Труш».
Найважче говорити і слухати було маму Володимира, бо ж невгасимий біль втрати синів  не лікує ні час, ні спогад – тож подвиг батьків сучасних Героїв ніяк не менший, аніж  їх синів – воїнів-захисників.   Надія Труш, зі сльозами  щиро дякувала всім: «Дякую,  що ви пам’ятаєте мого сина. Він дуже любив Україну.  Коди дзвонила і питала, як він,  то відповідав: «Все буде добре. Як маю жити, то буду жити. А як маю загинути, то загину, але своїх побратимів не залишу».  Дружині також казав: «Ти собі й не уявляєш, яким я себе почуватиму зрадником, коли залишу своїх друзів».  
Того літа президент видав закон, за яким викладачі вишів могли  демобілізуватися.  І навіть вчора на цвинтарі його побратими сказали, що він тих документів навіть не подав. Командиром роти був Віталій Кравченко (військово грамотний чоловік, професійний розвідник, який дуже пильнував своїх хлопців),  Володя був його заступником. Розказує  мама В.Кравченка, яка живе на Сумщині, що він телефонував і тішився: «Мамо, я знайшов брата!».  Він мав звільнитися в серпні,  але сказав: я тебе, Володю. не залишу. І він також залишився на війні. І в жовтні вони разом загинули. Мама Віталія часто приїжджає на могилу до Володі. І на день його народження подарувала прапор,  який просила  передати в шкільний музей. Вона вишила на прапорі – «Ті,  що віддали своє життя за Україну, за свій народ, не вмирають! Вони вічно живі!  Герою Артисту від родини Героя Гектора. Сумщина. 10.09.2017».
Квіти лягали до пам’ятної дошки при вході в НВК і до новоствореного панно на крилі  біля шкільного музею. Кожен, проходячи мимо, може переглянути світлини В.Труша, починаючи з малих літ, зі шкільних класних фото, і звичайно, з  останніх бойових світлин, де всі вони, захисники,  усміхнені, впевнені, мужні...  З цих слів, з цих світлин постає образ Героя, живого, рідного, справжнього, і його невидимий образ надихає на життя,  на подвиг, на пам’ять.
«Пригадую його, – згадує завідувач музеєм Л.Ритаровська, – коли   завітав до нашого музею, тоді ще маленької кімнатки на 4 поверсі, у день 50-річчя рідної школи. Уважно розглядав усі фото, шукав знайомі обличчя, цікавився експонатами і домовлявся про подальшу співпрацю. Видно, було йому дуже близьке усе рідне, національне, народно-традиційне. Та чи хіба думали-гадали, що уже через декілька років цей поважно-усміхнений колишній учень школи, викладач Львівського університету ім. І. Франка,  стане частиною нашого музею і провідним іменем нашого навчального закладу, Героєм України і символом патріотизму».
Віра ВЛАСЮК

Переглядів: 7
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 



Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017