Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Реклама
Дошка оголошень
[23.06.2017]
Запрошуємо на роботу Швей
[21.06.2017]
Продається велика 3х кімнатна квартира на Бамі з хорошим плануванням
[20.06.2017]
Продається земельна ділянка в с. Рудківці Жидачівського р-ну
[20.06.2017]
Сім’я винайме 1- або 2-кімнатну квартиру на тривалий термін.
[20.06.2017]
Куплю "Газель", "Валдай", "Соболь"
[17.06.2017]
На роботу в Польщу потрібні
[14.06.2017]
Пасажирсько-вантажні перевезення
[14.06.2017]
Запрошуємо на роботу
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №7 (№1109)

Герої Небесної Сотні: новороздільці поминали загиблих і ... гордилися земляками

  Більше 350-ти років на шляху боротьби за  незалежність український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Останніми у цьому довгому списку стали Герої Небесної сотні. Схилімо низько голови перед пам’яттю людей, яких було вбито у мирний цивілізований час 21 століття – це і було основним позивом вечора вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні «Серце плаче від болю».
  Особливо свіжа,  болюча рана, бо гаряча кров  невинно загиблих молодих Героїв Небесної Сотні донині пульсує у пам’яті: і тих, хто був на Майдані, і тих, хто ловив кожну мить відеофрагментів, хто плакав, молився, гордився, радів, вмирав і воскресав біля екранів. Ніколи не забути того піднесення, розквітлої надії – ось воно,  нарешті!  прийшло!  нове, свіже, справжнє.  І того розпачу – бо прийшло через кров, через найважчі втрати, через смерть найкращих синів. А ще тепер, через три роки, коли й не зрозуміло, де випустили з рук, де вирвалося і зникло як марево оте сподівання нової європейської країни…
  Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передаватися спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 роках на Майдані. 
  Майдан став символом боротьби, символом утвердження  європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу за вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. Юні та сивочолі. Багатодітні батьки та одинаки. Заробітчани та кандидати наук. Східняки та західники. Абсолютно різні і такі схожі. Кожен герой повстав проти насилля, несправедливості до своєї країни… Кожен здійснив особистий подвиг – віддав своє життя заради нової України. І це не пафосні слова. Це – реальність. 
  А спільна молитва, кожне слово  пошанування – це  данина тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
  Як все починалось? Ведучі Анастасія Петрів, Олег Шиманський, Андрій Кізіль, Володимир Сисак детально, майже по днях нагадували події, які розвивалися з миттєвою швидкістю…
  Молимося, плачемо, сумуємо, роздумуємо,  пам’ятаємо – це  обов’язково, це святе, та все частіше з пластів пошановування зринає й розворушує свідомість одвічне: та скільки ж ми будемо оплакувати своїх Героїв? Чи не найкращим пам’ятником їм буде здійснити їх мрію, довести розпочату справу до кінця, утвердити те, за що пішли під кулі, - вільну незалежну європейську правову красиву вільну багату Україну…  Але ж ми її такої не маємо…
  Міський голова А.Мелешко, щиро хвилюючись, згадував і полеглих воїнів-земляків – Андрій Марунчак, Володимир Безушко, Володимир Труш, Володимир Шелудько,  Микола Дедишин, Мар’ян Каптованець, усіх Героїв: «ми не маємо права забути про них і маємо перед ними обов’язок будувати спільно нову Україну, сподіваючись на власні сили і єдність…».
  «Не будь байдужим» - основний заклик вечора пам’яті…. З нього ж і розпочали виступ вокально-естрадна студія «Гармонія» (керівник І.Чернова). Свій внесок вкладали молодь – закличною піснею, пронизливим віршем, мотивуючим танцем, емоційною постановкою, молодечою запальністю – вокальне  тріо «Сузіря»  (І. Жигаль, вокальний ансамбль «Намистинки» (С.Баранович), Таня Івать, Христя Сагало, танцювальні колективи «Сюрприз», «Веселка», «Грація».
  Власні поезії зачитав Микола Тимощук, учасник двох революцій, а пісню пам’яті Володимира Шелудька, також авторську,   виконав С. Семерак. «Ми звикаємо до війни, до смертей – це хвилює, це турбує, це лякає…», - розпочав  Степан Васильович. Завжди активний і небайдужий,  присвятив совю пісню  героям, їх близьким, рідним і насамперед мужній жінці Ользі Шелудько, єдиний син якої влітку минулого року віддав молоде життя на війні у добровольчому батальйоні.
  «Наші побратими поряд з нами», -  перечисляв позивні чи не всіх новороздільців С. Семерак, а вони вслухались у зворушливі акорди присвяченої їм пісні (отець Ростислав Височан організував телефонний зв’язок) на далекій базі під Маріуполем, вслухалися у рідну говірку, у слова посвяти, у гучні оплески земляків. Микола Пшик від імені 8-го батальйону ДУК «Аратта» гаряче привітав (знову ж таки у телефонному режимі) усіх новороздільців, подякувавши  насамперед матерям  і рідним за розуміння, друзям і волонтерам – за  підтримку і допомогу.
  Віра ВЛАСЮК

Переглядів: 24
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Реклама
 




Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017