Меню сайту
Категорії розділу
Газета №1 (№1103) [11]
Газета №2 (№1104) [10]
Газета №3 (№1105) [19]
Газета №4 (№1106) [10]
Газета №5 (№1107) [12]
Газета №6 (№1108) [18]
Газета №7 (№1109) [19]
Газета №8 (№1110) [13]
Газета №9 (№1111) [13]
Газета №10 (№1112) [15]
Газета №11 (№1113) [20]
Газета №12 (№1114) (31/03/2017) [19]
Газета №13 (№1115) (7/04/2017) [24]
Газета №14 (№1116) (14/04/2017) [15]
Газета №15 (№1117) (21/04/2017) [24]
Газета №16 (№1118) (28/04/2017) [14]
Газета №17 (№1119) (5/05/2017) [20]
Газета №18 (№1120) (12/05/2017) [21]
Газета №19 (№1121) (19/05/2017) [10]
Газета №20 (№1122) (26/05/2017) [24]
Газета №21 (№1123) (2/06/2017) [21]
Газета №22 (№1124) (9/06/2017) [10]
Газета №23 (№1125) (16/06/2017) [23]
Газета №24 (№1126) (23/06/2017) [15]
Газета №25 (№1127) (30/06/2017) [15]
Газета №26 (№1128) (7/07/2017) [15]
Дошка оголошень
[08.08.2017]
Запрошуємо на роботу Поварів та помічників повара, офіціантів.
[02.08.2017]
ТЕРМІНОВО здаю в оренду або продам приміщення
[02.08.2017]
Молода сім’я винайме однокімнатну квартиру у Новому Роздолі
[02.08.2017]
КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради запрошує на роботу:
[27.07.2017]
ПрАТ «Роздільський керамічний завод» запрошує на роботу:
[26.07.2017]
Продається двоповерхова цегляна будівля дитячого садочка
[07.07.2017]
Потрібні на роботу охоронники – чоловіки, жінки
[07.07.2017]
Приватне підприємство пропонує постійну роботу
Реклама
Статистика
Каталог статей
Головна » Статті » Архів за 2017 рік » Газета №8 (№1110)

І в школі, і в ліцеї Ростислав Труханський займався спортом і краєзнавством, наче готувався до війни...

  Вперше про важке поранення земляка Ростислава Труханського новороздільці дізналися із соцмереж зо два тижні тому. Звісно,  інформація вимагала ретельної перевірки, тож редакція впродовж останніх днів з’ясовувала усі деталі та обставини цієї сумної події. До пошуку долучилися й інші городяни  –  так спільно і склалася подана нижче «життєва  історія» про 20-річного новороздільця непростої долі, який, поки пишуться ці рядки, знаходиться поміж життям і смертю у Дніпровському обласному госпіталі імені Мечнікова, сповна виконавши свій громадянський обов’язок. 

  Володимир Сохан, підприємець: Світ широкий –  Батьківщина одна. Як і Новий Розділ…
  Першим про те, що під Авдіївкою поранено земляка, дізнався новороздільський підприємець Володимир Сохан. Він і повідомив репортеру «ВР» деталі:
  Два тижні тому після тривалого мінометного обстрілу  мирної Авдіївки, у «промзоні», окрім інших військовиків, було важко поранено бійця 72-ї бригади ЗСУ контрактника Ростислава Труханського, нині мешканця Білої Церкви. Після проведення першої операції у Авдіївці, непритомного,  із чисельними осколковими пораненнями Ростислава було доправлено у мобільний госпіталь у сусіднє містечко Покровське (за 45 км). Власне, там після завершення навчання  у Львівському медінституті працює ординатором хірургічного відділення молодший лейтенант медичної служби Тарас Білобривка – чоловік моєї сестри Вікторії, яка зараз перебуває у відпустці по догляду за дитиною у Новому Роздолі. Саме Тарас разом з хірургом, підполковником медичної служби з Мукачівського госпіталю Володимиром Недбавою в умовах дефіциту часу, як могли, рятували воїна, зробивши все можливе, щоб прооперованого терміново доправити живим у Дніпровську лікарню імені Мечнікова для подальшого лікування. На мить прийшовши до тями, Ростислав ні з того, ні з сього, усміхнувшись у маренні, промовив : «Я з Нового Роздолу…» - і поринув у забуття. Це ж треба трапитися такому збігу – лікарем виявився саме мій швагро Тарас!
  Після проведеної операції він миттю зателефонував   у Новий Розділ і розповів мені про цей неординарний випадок, попросив більше дізнатися про хлопчину, дати знати  рідним. А ще сказав, що воїн, судячи із завданих мінометними осколками ран, просто народився «в сорочці». Бо, хоча січений – пересічений осколками, різаний – перерізаний хірургами, але живий, слава Богу…
  Того ж дня я зателефонував Миколі Пшику, начальнику штабу 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії «Аратта», члену виконавчого комітету, який днями повернувся з фронту, і повідомив усе, що дізнався від Тараса Білобривка. Друг «Офіцер» часу не гаяв і, наскільки мені відомо, зараз у Дніпрі нашим земляком за його сприяння опікуються волонтери. Із цієї історії ще раз переконався: світ широкий – Батьківщина одна. Як і Новий Розділ…


  Микола ПШИК, начальник штабу батальйону УДА «Аратта»:  «Дізнавшись про поранення Ростика, ми підключили волонтерів з Дніпра, щоб опікувалися ним…»
  Вже понад місяць російськогібридні війська активізували військові дії по всій лінії фронту. Днями я повернувся з «гарячої точки» в районі Водяного – Широкиного, де воює наш добробат: тут також щодня і щоночі гаряче від «градів» та інших видів зброї, маємо, на жаль, двох поранених.  
  Так,  у Авдіївці, без перебільшення, пекельні дні, тож поранення  земляка не надто і здивувало, бо ворог підло із житлових кварталів лупить по наших позиціях потужною «артою», а нам відповісти – катма, бо ж «гібриди» прикриваються мирним населенням. Про це я коротко доповідав на засіданні виконкому, яке відбулося 23 лютого. Мене запитували і про стан Ростика Труханського (про нього мені повідомив Володимир Сохан). Я повідомив усе, про що на той час дізнався від волонтерів та поранених бійців-добробатівців, які знаходяться у Дніпровському госпіталі. Зокрема, що тамтешні хірурги, аби зберегти шанс на життя воїну, змушені були ампутувати дві ноги 20-річному Ростику. У сусідній палаті лежить наш побратим, який каже, що ці дні вирішальні, тому молімося за його життя.  Додам, що Ростику з малих літ судилася непроста доля, він зростав як сирота під опікою бабусі Анни Барсукової. Навчався у ЗШ №5, після закінчення 9-класу у 2012 році поступив навчатися професії автослюсаря у Новороздільський ліцей будівництва та побуту. Буквально вчора зустрічався з його шкільною класною керівничкою Галиною Олексіївною Яремою: вона розповіла, що у школі вже зібрано кошти на лікування Ростислава, якого тепер усі сприймають як героя. До речі, у школі хлопчина, який був товариським і енергійним, серйозно займався спортом, ігровими видами, а ще – захоплювався брейк – дансом: на шкільних вечорах «викручував» такі номери, що став  «зіркою» конкурсу, ще й медаль отримав .
  Якщо лікарі  врятують Ростику життя, яке висить, немов на павутинці долі , мабуть, ті танці часто приходитимуть до нього в уяві й  у снах і викликатимуть усміх і непрохану сльозу, бо  як же тепер без ніг… Що поробиш, такою дорогою є нині ціна молодечого чину за Україну. Тримайся, мужній хлопче, Новий Розділ з тобою!
  Додам, що декілька років тому, коли Ростик закінчив навчання у міському ліцеї будівництва та побуту, бабуся разом з онуком переїхали жити у Білу Церкву, де мають родичів. Ця обставина, власне, дещо утруднила пошук. А призивався у військо Ростик у 2015 році з Яворова, як мені повідомив районний воєнком  Володимир Заєць. Потім продовжив службу контрактником у 72-й бригаді ЗСУ.
  Наче прості деталі, однак свідчать про особистість юнака. Його громадянську позицію  – спершу захистити Вітчизну, а вже  потім «дембель». Високий чин, гідний приклад…
  У ці дні  новороздільці  моляться за нього. Дай Боже, виживе козак і ще втне свій брейк-данс. На погибель клятим ворогам, за перемогу України!         

  Марія ЧЕРНИЧУК, інспектор навчальної частини по учнівських кадрах Новороздільського ліцею будівництва та побуту: «Ростик не нарікав на долю, навпаки, був активним учнем і мріяв стати класним автомайстром та водієм»
  У Новороздільському міському ліцеї будівництва та побуту Ростислав Труханський вчився з 2012 по 2014 роки. Тут юнак, схоже, остаточно сформував свій характер, викристалізував мету – усього досягти своїми руками і розумом, фахово  опанувати професію, покладатися на себе, а потім на друзів. Слово – вчителям ліцею.
Почну з короткої біографічної довідки. Труханський Ростислав Олександрович народився 25 травня  1996 року у Новому Роздолі. Батьки розлучилися, коли Ростику було кілька років. У 2008 році його мати у віці 29 років  померла і підліток залишився сиротою під опікою бабусі Барсукової Анни Василівни. У 2012 році Ростислав поступив у наш ліцей на спеціальність автослюсаря та водія категорії С і закінчив навчання у 2015 році.
  Я його знаю з перших днів поступлення у ліцей, оскільки очолювала приймальну комісію, і потім Ростик постійно, як кажуть, був на моїх очах, тож можу сказати, що це був цікавий, непосидючий, вмотивований юнак. Він наче поспішав про все дізнатися якомога більше. Особливо, що стосувалося його майбутньої професії. Також постійно займався спортом, наче готувався іти на війну захищати рідний край. І дуже любив танцювати брейк-данс.  А до «брейку» Ростика залучили його дядьки, які також вчилися у ліцеї і займалися  цими сучасними спортивними танцями (щодо уподобань Ростика під час навчання в ліцеї Марію Михайлівну доповнив викладач ліцею   Богдан  ІВАНИЦЬКИЙ: «Пригадую красномовний момент: одного разу Ростик  прийшов до мене на краєзнавчий гурток і відразу став активним гуртківцем – ходили в походи, таборували. До речі, учні  не так часто проявляють таку ініціативу, їх більше доводиться запрошувати, переконувати. Ще додам: Ростик був невисоким, але зграбним і гнучким, немов борець. Утім, більше, немов гімнаст, бо на перекладині витворяв просто «дива», аж дух перехоплювало). 
  Відзначу цікавий штрих з цього періоду: коли Ростик закінчував ліцей і йому, як сироті, надали вихідну допомогу, він її не розтринькав на модні речі чи телефони, а купив стареньку машину і самотужки довів її до ладу. І, схоже, дуже гордився, що вже є і майстром, і водієм власної автівки. Якось, помітивши мене у місті, зупинився і сказав, що може підвезти, куди попрошу. Звісно, таке приємно було чути. І як же тепер буде? ...Ех, на все воля Божа. Одужуй, Ростику, ліцеїсти моляться за тебе… 
  * * *
  Завершуючи добірку спогадів про хлопця з нашого міста,  відважного воїна Ростислава Труханського, за життя якого зараз борються кращі лікарі Дніпровського госпіталю, редакція попрохала Миколу Пшика, по можливості, подавати додаткову поточну інформацію про скромного новороздільця, який на передовій зробив усе, щоб над нами і надалі було мирне небо. Тримайся, герою!...
  Іван БАСАРАБ

Переглядів: 30
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Реклама
Пошук
gotivkovi_krediti_bojkivshhina.jpg
 



Адреса редакції:  81652, м. Новий Розділ, Львівської обл., вул. Грушевського, 37.
Видається з 1990 року. Газета виходить щоп’ятниці.
Реєстраційне свідоцтво 
ЛВ № 102 від  4 березня 1994 р.
Тел. (03261) 3-12-89, 093-706-32-95

 
Copyright "Вісник Розділля" © 2014-2017